МІРКУВАННЯ ПРО ДУШУ

Мореас Фрост

   Що є людська Душа? Яка ЇЇ сутність і у

чому полягае особливість перебування

Душі в тілі людини? Як залежить якість

життя від реального СТАНУ Душі?

                                                    МІРКУВАННЯ  ПРО  ДУШУ

      Жодною мірою не претендуючи на істину в останній інстанції в цих моїх міркуваннях, лише хочу поділитися своїм розумінням і думками про таке своєрідне загадкове явище в нашій із вами повсякденності, як Душа, звичайнісінька людська Душа. Підкреслюю, це лише мої міркування на цю тему.

      Кажуть, що святе місце порожнім не буває. Для мене це твердження ніколи великим одкровенням не було. Та й узагалі світ навколо нас, до якого ми з самого народження звикли і настільки до нього прив'язані, він не терпить порожнечі. На простір, що звільнився, неодмінно приходить або щось нове, або він поповнюється тим самим, але з іншого місця, де цього - з лишком. Не більше, не менше. Але на те він і навколишній світ, тло нашого буття, середовище проживання - матеріальний світ, зі своїми цілком відчутними закономірностями і законами фізичного буття. Він - величезний, але не безрозмірний, кінцевий. У нього є свої межі та мірила. Його можна побачити, помацати, порівняти, зіставити, видозмінити, тобто переробити або змінити на свій розсуд. Але від цих наших маніпуляцій у самій природі речей мало що змінюється. Та практично нічого. Зрештою вся система нікуди не дівається, зберігаючи сукупну всеосяжну рівновагу, підтримуючи колись встановлений Космосом (для нас звично - природою) баланс і порядок, і, по суті, гармонійна. Зрештою, світ наш піддається дослідженню і вивченню, постійному відкриттю і пізнанню його істин. Хоч іноді це буває нелегко, і пов'язано з певними складнощами, іноді з техногенними небезпеками. Але рано чи пізно загадок у матеріальному світі для людства не залишиться. Хоча існує думка, що пізнанню немає меж. З чим особисто я не погоджуся. Усе розвивається згідно Законів Космосу, де всьому є свій початок і неодмінно має бути і свій кінець.

      А ось як у зв'язку з цим справи з таким поняттям, як наша Душа? І як вона взаємодіє з нами, тобто зі звичним для всіх світом?

      У цих своїх роздумах я зроблю спробу розібратися в цьому питанні.

      Людська Душа... Що ж це за штуковина така? Дуже вже ВОНА дивна, малозрозуміла, погано пояснювана.

      Ось особисто моє визначення людської Душі.

      ДУША - це не що інше, як чуйний і водночас потужний генератор усіх наших внутрішніх емоцій, почуттів і відчуттів, що живе в нас, який дає змогу робити наше земне життя якомога комфортнішим, яскравішим і більш насиченим змістом.

      Для наочності згадайте фразу, яку частенько і часом не усвідомлено, не замислюючись вимовляють закохані: «Я всією душею люблю тебе». Про що вона говорить? А про те, що люблять саме Душею. ЛЮБОВ і є один із найважливіших і найвагоміших компонентів наших внутрішніх емоцій, причому основний і найголовніший наповнювач Душі. Звісно, чимало й інших внутрішніх почуттів і відчуттів є присутніми, уживаються в НЕ. Їх ціла гама: тут і гнів, і совість, і образа, і радість, і багато іншого.

      По суті, всі знають про існування Душі, знають, що знаходиться ВОНА всередині нас, у нашій тілесній оболонці. Дуже вже загадкова і невловима. За всіх часів ніхто і ніколи ЇЇ не те, що помацати, а навіть і не бачив ніде і жодного разу. Зате всі про НЕЇ рано чи пізно згадують, замислюються, а то й частенько говорять, або хоча б мимохідь та згадують. Я вже мовчу про служителів релігійних культів. Вони навіть звертають до НИХ, Душ наших, постійну, щоденну увагу, оточують турботою.

      Ось вам найперший і найголовніший висновок. Душа - річ досить цінна! І, виходить, факт ЇЇ наявності в нас, а тим більше ЇЇ СТАН треба серйозно брати до уваги.

      І все-таки, що або хто ВОНА насправді, Душа наша? Яка ЇЇ сутність?

      Тут уже доводиться певною мірою прислухатися до наших теологів, разом із так званими езотериками, екстрасенсами і парапсихологами та їхніх теорій. Швидше за все, вони мають рацію. Принаймні всі сходяться на тому, стверджуючи, що все, що коїться та виходить за межі нашого розуму і що не можна побачити, помацати руками або відчути нашими зовнішніми органами чуття, - прояви сил так званого тонкого, безтілесного або, як модно нині казати, астрального світу. Ось і виходить, що Душа наша - суть цієї ж природи, особливого роду субстанція. Можна сміливо сказати, Душа - один із типових представників тонкого світу. Причому абсолютно не підвладна законам грубого, бездушного, раціонального зовнішнього світу.

      Звідси висновок: керувати своєю Душею, як би нам того іноді не хотілося, ми самі НЕ МОЖЕМО. Те ж саме, ніхто не може керувати чужою Душею (хоча дехто намагається), тому, що в цьому особливо відокремленому астральному світі правлять бал зовсім інші СИЛИ. Можна сміливо назвати їх неземними, космічними. І за іншими, космічними ЗАКОНАМИ. Однак, от біда, ЗВЕДЕННЯ цих неземних Законів ніхто в очі досі ще не бачив. Не кажучи вже про ті СИЛИ, які вивели і прописали їх для наших Душ, і яким ВОНИ, Душі, підвладні. Але те, що підвладні не нам самим - це факт незаперечний. І бачиться він правомірним і справедливим. От тільки уявіть собі, що могло б відбуватися у вашому середовищі існування, якби кожен індивідуум міг кроїти та перебудовувати Душу на свій лад, під себе, під свої меркантильні інтереси, не зважаючи ні на що й ні на кого?!... Адже «своя сорочка» завжди ближче до тіла. А людина в усі часи - істота, як відомо, ненаситна. Та й взагалі, якби до того ж у кожного був прямий доступ до чужих Душ, тощо тоді з нами сталося б?!... Та за подібних кепських обставин на землі стався б повний хаос!  На щастя, світопорядок на планеті належним чином зберігається, і загальний баланс добра і зла  всюди та повсякчасно підтримується.