Глава VIII. Вежа правителя

Ракфоріс, гігантська платформа, що зависала над руїнами старого Марса, став символом епохи технологічного прориву. Під ним — пустельна червона земля, над якою вже давно не вирували пилові бурі, а над ним — блискуче майбутнє, розділене на одинадцять медіан. Кожна медіана становила своєрідний світ із властивим йому порядком і атмосферою. Світлі медіани були осередками прогресу, а темні — притулком для тих, хто загубився у власних помилках чи зневірі.

Проте головним серцем ракфорісу залишалася правительська медіана. Це була найсвітліша і найнеприступніша зона платформи, оточена бар’єром, який захищав її від будь-якого зовнішнього втручання. Щільність цього бар’єру досягала рівня, на якому навіть технологiї маскування «фантому» були марними.

Голіаф знав, що шлях до вежі правителів вимагатиме від нього всіх наявних знань і можливостей. Його досвід, накопичений у численних місіях, здавалося, тепер зосередився у цьому завданні. Бар’єр, що оперізував правительську медіану, був надто щільним, щоб пройти крізь нього традиційними способами. Вхід залишався можливим лише через вузькі технічні лазівки, передбачені у системах Голiафом, і навіть ці проходи були ретельно замасковані та охоронялися.

— Ми не можемо дозволити собі помилку, — сказав Голіаф, коли вони з Морганом стояли у одного з технічних рівнів. Вони пробралися сюди після кількох годин спостережень.

— Якщо ти впевнений у своїх даних, — Морган оглянув темний тунель перед ними, — то це наш шанс.

Голіаф активував свій грифонжер. На голографічному екрані перед ним спроєктувався план старих тунелів усереденi ракфорiсу, прихованих під правительською медіаною. Більшість із цих шляхів давно виявили й знищили, проте один, позначений як «Сектор 1G», усе ще залишався активним і вів прямо до нижніх рівнів вежі.

Цей тунель був захищений трирівневим блокуванням, для обходу якого вимагався доступ до системи гіперіону. Голіаф мав такий доступ, і це було його найголовнішим секретом, останнім і найпотужнішим козирем. Голіаф свідомо зберігав цю таємницю, приховуючи її від усіх, навіть від Азалора та лордів.

— Якщо ми зможемо пройти через «Сектор 1G», — тихо промовив Голіаф, не відводячи погляду від кодів на екрані, — ми опинимося достатньо близько до вежі, щоб активувати браслети телепортації. Відстань повинна бути мiнiмальною, — наголосив вiн.

— Інакше? — запитав Морган, не приховуючи занепокоєння.

— Інакше шляху назад не буде, — відповів Голіаф, суворо й впевнено.

Голіаф розумів, що браслети потрібно активувати на мінімальній відстані до вежі. Ці пристрої були їхньою єдиною надією на втечу, але якщо система браслетів не встигне перезавантажитися, ця надія зникне, залишивши їх у пастці.

Правительський зал вражав своєю величчю й атмосферою могутності. Стеля, що тягнулася до небес, прикрашалася складними візерунками, які переливалися голографічним світлом, створюючи ілюзію нескінченності. Уздовж стін стояли масивні колони з чорного кварцу, їхні поверхні виблискували, ніби всередині текли живі потоки енергії. У центрі залу, під куполом, який мав вигляд зоряного неба, розташовувався підвищений трон із темного металу. Його підсвічування створювало ефект величі й недосяжності. Трон був символом вічної влади великих правителів, його вирішили залишити незмінним, щоб він служив нагадуванням про їхню непохитну могутність у всі часи.

На троні сидів Дарма, головний правитель, чия присутність сама по собі здавалася тягарем, який пригнічував простір. Високий, кремезний, він випромінював силу й впевненість. Суворе обличчя з гострими рисами не виражало жодних емоцій, але в крижаних очах світилася проникливість, що не залишала місця для сумнівів чи страху. Дарма був непохитним, і навіть сама ідея повстання здавалася йому жалюгідною.

Для нього повстанці є лише дрібною групою незадоволених, не здатних прийняти велич нового світу. Чутки про Азалора Дарма вважав міфами, вигаданими для залякування слабких. Його холодна байдужість до цієї загрози була очевидною в кожному його жесті. Правитель прибув особисто на запрошення Римми, адже Велес завершив важливе дослідження.

Велес, вищий командувач і протеон, впевнено підійшов до трону. Його металеві руки ледь чутно скрипнули, коли він віддав честь.

— Пам’ять Алісси зламана. Усі захисні механізми досліджені й ліквідовані. Її поведінкові алгоритми повністю знищені, і тепер ми маємо повний контроль над її даними.

Дарма, не змінюючи пози, ледь помітно кивнув.

— Наступною ціллю повстанців стане Юпітер, — продовжив Велес. — Повітряна гавань лінкорів перебуває під загрозою. Віцекапітан Зеро активує всі резерви «Нiхто», вони готували їх роками, і… — він на мить замовк, наче обдумуючи, як краще продовжити, — ми маємо підтвердження, що Зеро має прямий зв’язок із Азалором. Він існує.

Очі Дарми на мить звузилися, але його голос залишився незворушним.

— Азалор, Юпітер, Сатурн… Нічого, окрім жалюгідних спроб протистояти моїй волі, — сказав він із крижаною байдужістю. — Що ще?

Велес випростався ще більше:

— Нам також вдалося дізнатися, що Вільгард підтримує зв’язки з повстанцями. Крім того, з’явилася невідома особа, яка називає себе Голіафом. Його роль і наміри поки що залишаються загадкою. Ми лише знаємо, що Вільгард контактував із ним, але більше нічого.

Дарма ледь помітно посміхнувся, але ця посмішка не містила тепла.