Глава VII. Берегвалі

«Фантом» був справжнім шедевром тіньових технологій. Його корпус складався з матеріалу, що поглинав будь-яке випромінювання, роблячи лінкор невидимим для сенсорів. Витягнутий і компактний, немов загострена стріла, він змінював свою структуру під час руху, розсіюючи хвилі, які могли б його викрити. З кожним маневром «фантом» залишався невидимим, ідеально зливаючись із простором.

Сатурн, ця планета, колись задумувалася як ідеальний технологічний триумф, аналог мирних систем Урана або Марса.

Однак, як це часто буває, прагнення до вдосконалення призвело до іншого — до війни. Постійне озброєння перетворило мирний технологічний проєкт на символ воєнної машини.

На Сатурні існували лише дві медіани — світла і темна. Світла, де зберігався «титан», залишалася останнім осередком спокою, тоді як темна — найбільш похмуре місце у всій системі — стала втіленням руйнування та хаосу.

Що гірше працювала система захисту бар'єру гіперіона, то сильніше клімат Сатурна нагадував про себе. Планета, що колись мала потенціал для життя, тепер була охоплена неосяжними вітрами, смертельним тиском і температурами, які знищували все живе. Більшість цих катаклізмів зосереджувалися саме в темній медіані та в прикордонних зонах поблизу межі ракфорісу.

Голіаф працював майже інстинктивно, ніби знав, як «фантом» відреагує на кожен його жест. Екрани перед ним показували змінні параметри курсу, вібрації корпусу й склад атмосфери Сатурна. Його руки, що, здавалося, діяли самостійно, вели лінкор ідеальним маршрутом, уникаючи будь-яких можливих ризиків.

— Ми наближаємося до планети, — доповів Морган, вдивляючись у монітори, які миготіли численними показниками. Його обличчя відображало напружену зосередженість. — Але я не розумію, куди ми рухаємося. Згідно з даними, там нічого немає.

— Його і не побачиш, — відповів Голіаф, не відриваючи рук від панелі управління. Він повернувся до Моргана, в його погляді читалася непохитна впевненість. — Ми рухаємося всередину ракфорісу.

Ракфоріс був величезною платформою, на якій існувало людство. Вона займала майже всю поверхню планети. Варто зазначити, що платформа була досить широкою, а всередині неї розташовувалися повноцінні необхідні структури та безліч приміщень для управління й контролю — справжній лабіринт.

Вона була добре захищена протеонами й пастками, але навіть ціла армія не змогла б повністю покрити таку територію. Пройти її було складно, але можливо для тих, хто добре знав цей лабіринт. І Голіаф був одним із них.

Голіаф майстерно маневрував «фантомом», і почав стрімко знижуватися. Оболонка лiнкора змінювала свою структуру, розсіюючи потоки енергії, які могли б його виявити. Корпус плавно ковзав крізь густу, темну атмосферу, спалахуючи ледь помітними відблисками, що зливалися з навколишнім середовищем.

— Ось. Це він, — Морган впевнено кивнув на екрани. — Ракфорiс. Маскування «фантома» працює ідеально.

Його корпус зливався з навколишньою темрявою, і будь-які сканери просто «пробігали» повз нього, не фіксуючи жодних сигналів.

— Нам потрібно пробратися до відсіку пасивного управління «титаном», — промовив Голіаф, не відводячи погляду від екранів. — Згідно з моїми відомостями, тіло лорда перебуває саме там.

Морган стиснув руки перед собою, постукуючи пальцем по ліктю.

— Це пастка, без сумнівів, — сказав він, уважно вдивляючись у дані. — Фактично, ми самі йдемо в обійми смерті.

«Титан» був не просто конструкцією, а цілим летючим комплексом — сверхмасивною системою гіперіона. Його рівномірна квадратна форма вимальовувалася на тлі планети, здаючись величезною й непохитною. Кожний бік цього монументального об'єкта скидався на безкрайню рівнину, а срібляста поверхня мерехтіла у світлі далекого сонця, створюючи примарний блиск, що висвітлював простір навколо.

Величезні енергетичні вузли, розташовані на стиках секцій, випромінювали потужність, здатну знищити навіть найміцніші захисні бар’єри. Лінії та контури «титана» були ідеально чіткими, ніби накресленими рукою космічного архітектора. Його поверхню прикрашали вигравірувані схеми — поєднання древніх символів і сучасних нанотехнологій, що випромінювали невловне світло. Під час руху «титан» здавався величним і непереможним, його кожен елемент випромінював гармонію та приховану загрозу.

— Знаючи, наскільки важливий цей об'єкт, дивлюся… — промовив Морган із саркастичною ноткою, — і розумію, що ми йдемо не просто в пастку, а у величезну пастку.

— Саме тому ми зайдемо з найскладнішого боку, — відповів Голіаф, його голос звучав твердо, з відтінком рішучості. — Зазвичай люди думають, що найскладніші варіанти відкидають першими, але я завжди обираю саме їх. Нам потрібно роздивитися і спланувати дії перед тим, як ризикувати.

Морган усміхнувся, відкинувши сарказм:

— Розумний хід, але я все одно вважаю, що ми граємо з вогнем.

Голіаф коротко глянув на нього, у його очах читалася залізна впевненість:

— Я поки не збираюся вмирати.

Морган злегка посміхнувся, але в його очах читалася напруга:

— І що, якщо я скажу, що ми все переграємо й сплануємо заново? Ти погодишся?..

Він зробив коротку паузу й видихнув, ніби вже знав відповідь.

— Вибору немає. Продовжуй.

«Фантом» обережно змінив траєкторію, ковзаючи крізь густі шари космічного пилу й залишки енергетичних хвиль, які оточували «титан». Лінкор рухався безшумно, його обшивка продовжувала поглинати будь-які сигнали, роблячи його абсолютно невидимим.