Глава VI. Стиль майстра

Голіаф і Морган пробиралися крізь нещадну бурю, що розганяла пісок до шаленої швидкості, змушуючи їх закривати обличчя і нахилятися. Вони рухалися мовчки, крок за кроком наближаючись до одного з укриттів Голіафа, схованого у цій пустелі. Зовні притулок був непомітним — лише кілька виступів на піщаній площi, немов залишки давно загублених руїн.

Підійшовши до прихованого входу, Голіаф приклав руку до однієї з панелей, схованих під шаром піску. Нейронний зв'язок, зчитаний системою, підтвердив його особу, і вхід відкрився зі скрипом, який ледь почувся крізь завивання бурі.

З першого погляду всередині все здавалося давно покинутим. Обшарпані стіни, вкриті тріщинами, старі, майже іржаві балки під стелею, схожі на конструкції старого складу. Лише при детальнішому огляді ставало зрозуміло, що кожен елемент був на своєму місці, підкоряючись суворому розрахунку. В приміщенні панувала глуха тиша, яку порушував лише легкий гул резервних генераторів.

Морган зупинився, оглядаючи приміщення з подивом. Попри сліди часу, все тут було в ідеальному порядку. Уздовж стін висіли бронежилети з вбудованими підсилювачами, бойові ножі та компактні мінні установки. Зброя здавалася випробуваною в бою, але жоден її елемент не мав слідів занедбаності.

У кутку височіли масивні контейнери, їхні товсті стінки натякали на важливість і небезпечність вмісту. Навіть Голіаф ставився до них з певною обережністю. Поруч лежали сегментовані бронепластини, що складалися з кількох шарів легких, але надзвичайно міцних матеріалів. Тонкі електропровідні ланцюги, які з’єднували сегменти, дозволяли цій броні не сковувати рухів, забезпечуючи баланс між захистом і мобільністю.

Морган оглянув приміщення, відзначаючи, як продумано тут усе розташоване. Він мовчки спостерігав, не наважуючись торкнутися арсеналу, хоча відчував сильну спокусу. Він не знав усіх принципів роботи цих пристроїв, але не сумнівався, що кожен із них був створений майстром своєї справи і є справжньою рідкістю.

— Вражає, — пробурмотів Морган ледь чутно, окинувши приміщення швидким поглядом.

Голіаф лише кивнув, зупиняючись перед одним із контейнерів, і почав обирати спорядження. Його рухи були чіткими, впевненими, він знав тут кожну деталь, кожен пристрій і кожну зброю.

Тим часом Морган мовчки спостерігав за ним. Здавалось, Голіафа не цікавила реакція Моргана; його думки були зосереджені на чомусь іншому, на чомусь, що лише він міг бачити за межами цієї кімнати. Він підійшов до однієї зі стін. Його рухи стали повільними й продуманими, ніби він шукав щось невидиме для ока.

Морган спершу не надав цьому значення, заглиблений у власні думки. Але коли Голіаф без зайвих слів торкнувся стіни, його пальці м’яко, ніби ковзаючи по воді, почали виводити на її поверхні загадкові символи.

Морган мимоволі затримав подих, спостерігаючи, як кожен рух Голіафа був точним і розміреним, позбавленим сумнівів. Здавалося, ніби він володів ключем до прихованих механізмів цього місця, ніби ці символи не просто з’являлися на стіні, а пробуджували щось значно глибше.

Раптом його рука зупинилася. Він на мить завмер, вдивляючись у символи, а тоді, ледь помітно кивнувши, тихо промовив:

— Ось воно.

Потім Голіаф розвернувся, наблизився до іншої стіни й натиснув на непомітну панель. Звідти висунулася невелика коробка з гладкими, майже дзеркальними поверхнями. Вона відкрилася повільно, випромінюючи м'яке біле світло. Всередині коробки, у невагомості, плавали браслети, мов планети у своїх орбітах.

На внутрішніх гранях браслетів виднілися крихітні енергетичні лінії, які пульсували слабким світлом, ніби вони дихали. Ці пристрої були витонченими й водночас надійними. У місцях стику матеріалів проглядалися дрібні шестерні та голографічні символи, які час від часу змінювалися, неначе відгукуючись на присутність Голіафа.

Він дістав браслети, тримаючи їх із обережністю, що свідчила про повагу до надзвичайної сили. Швидко повернувшись до Моргана, Голіаф відсторонено кинув один із браслетів йому в руки.

— Це пристрій для телепортації, — сказав він коротко. — Він твій.

Другий браслет Голіаф натягнув на ліву руку, замінюючи зруйнований. Його рухи були точними, майже автоматичними, але в них відчувалася впевненість того, хто давно навчився керувати подібними технологіями.

Морган, хоч і спіймав браслет швидким і точним рухом, все ж не приховав короткого здивування. Воно промайнуло в його очах, але він швидко опанував себе, намагаючись не видати хвилювання. Повертівши браслет у руках, він задумливо обмацував його, уважно розглядаючи кожну деталь, але саме внутрішні шари механізму викликали у нього сумніви.

Торкнувшись надзвичайно тонких і філігранних швів, можна було відчути, ніби майстер-ювелір у найскладнішій своїй роботі поєднує авторський стиль із необхідною точністю. Саме тут він зупинився. Це підтвердило його підозри: браслет, хоч і видавався майже ідентичним з тим, що носив Голіаф, все ж мав відмінності. Незначні зміни в конструкції були виразно відчутні, ніби хтось пересклав браслет, але так і не зміг відтворити початковий стиль майстра.

— Чому цей браслет відрізняється від того, який ти носив? — прямо запитав Морган, продовжуючи обережно розглядати пристрій.

Голіаф, який саме закінчував закріплювати свій браслет, зупинився. Його рухи завмерли, і обличчя залишилося непроникним. Не зронивши ні слова, він почав повільно знімати свій браслет, поглядуючи на Моргана краєм ока.