ПРОЛОГ

Перша частина трилогії
Наступна частина: “Мірініон: Ти лише людина”

INSTAGRAM Автора: _Mirinion_

Перш ніж розповісти вам історію про створінь, народжених моєю уявою, як це заведено у смертних, нам варто трохи краще познайомитися. Я — верховний творець, безіменний та невидимий, проте люди часто називають мене богом. Вони створили для мене десятки імен, сотні легенд, тисячі молитов. Але я не той, хто відповідає на них. На відміну від людей, я не порушую правила, які сам же встановив.   

Згідно із цими правилами, моя роль проста — я лише спостерігач. Мені дозволено перегортати сторінки реальності, вдивлятися в життя та смерть, у переплетіння доль і виборів. Та як би мені не хотілося втрутитися бодай раз, це категорично заборонено.

Спостерігати за смертними — окреме задоволення. Кумедні, хаотичні, суперечливі істоти, у яких від мого образу залишилася лише іскорка. Вони сміються, коли варто плакати, і ламають те, що самі ж так старанно будували. Але саме це і робить їх такими захопливими.

Якщо Пані Доля — моя слабкість, то мірініон — моя сила. Мірініон — це особлива душа, що народжується поза межами впливу Долі. Вона не підкоряється її законам, не йде визначеним шляхом. Навпаки — саме мірініон змінює усе довкола себе, впливає на життя інших і здатен повернути реальність у зовсім інший бік.

Буває так, що мірініон проживає звичайне життя, так і не розкривши свого потенцiалу. Але найчастіше такі душі повністю змінюють історію світу. Поява мірініона — це надзвичайно рідкісна подія, навіть для мене, верховного творця. Це дивовижний збіг тисяч умов, переплетення мільйонів доль. Останній мірініон помер рівно двісті двадцять років тому, світ, який сформувався зараз, — це й досі результат його життя.

Але зараз можу з впевненістю сказати: особлива душа вже давно знайшла свого носія. І саме це робить моє спостереження ще цікавішим. Що принесе цей мірініон цього разу? Небачений розквіт чи безмежну темряву? Нове відродження чи остаточний крах? Добро чи лише зло?

Сподіваюся, що колись інші творці дадуть відповіді на ці запитання. Мій же обов’язок простий — викарбувати цю історію на схилах вічності, там, де їй і належить бути: у самому серці світобудови сторінок реальності.

Люди, які живуть у створеному мною світі, звичайні — такі ж, як і завжди. Вони помиляються, вагаються, шукають сенс і гублять його знову. Вони бояться й сподіваються, плачуть і сміються, кохають і ненавидять. Не судіть людей лише за першим враженням. Хтось із них — саме той, кого ви шукаєте. Той, хто вже став мірініоном. Людина, яка щодня змінює все.

Хто ж це буде? Це вже ваше завдання — дізнатися. Що ж… Почнімо. Почнімо розповідь про мірініона — душу, яка відкриє нову епоху цього світу.

Через ненаситну жадобу людства та нескінченну гонитву за власними бажаннями природні ресурси планети Земля були повністю вичерпані. Руйнування доповнили затяжні нищівні війни, які тривали десятиліттями й завдали непоправної шкоди довкіллю.

Клімат змінився до невпізнаваності — повітря стало важким і отруйним, рослинний світ практично зник, а останнє дерево було зрубане людськими руками. Зелений щит, що огортав планету століттями, зник без сліду. Усі відомі види тварин вимерли, а водойми одна за одною висохли до останньої краплі — Земля перетворилася на мертву пустелю.

Метеоритні дощі, буревії, смерчі та урагани не вщухають роками, наче сама планета мститься за пережите. І все ж, серед усіх цих катастроф, попри всі шанси, вижив лише один вид — людство. Втім, виживання далося дорогою ціною. Спираючись на гіркий досвід минулих помилок, люди були змушені відмовитися від частини найважливіших технологій — наприклад, систем безпілотного керування, обравши натомість інші, досконаліші та адаптовані до нової реальності механізми.

Двадцять три роки тому правителі звернули увагу на юного інженера — Дарму, який випереджав свій час на десятиліття. Його мета була проста: захистити Землю від природних катаклізмів. Він припустив, що порятунок планети можливий лише ззовні — потрібна була технологія, здатна створити зовнішній захисний щит, якої на той час не існувало.

Дарма спеціалізувався на штучному інтелекті. Ще до цього він розробив проєкт, але для його запуску потрібне було неймовірне джерело енергії. Тож він запропонував використати останній природний ресурс — ядро планети.

Ризик був надзвичайно високий, та часу майже не залишалося. І все ж план спрацював — на основі енергії ядра створили абсолютний штучний інтелект. Його можливості перевершили всі очікування: він не лише захищав планету від зовнішніх загроз, а й керував критичною інфраструктурою, контролював енергетичні потоки, регулював електроніку та мав ще безліч функцій. За величезний функціонал і майбутнє, яке він повинен був створити, інтелект уперше отримав ім'я — гіперіон.

Але для повноцінної роботи гіперіона його потрібно було вивести на орбіту. Так з’явилася мережа з тисяч модифікованих супутників, кожен із фрагментом штучного інтелекту. Разом вони створили єдиний захисний бар’єр, який повністю закрив планету з космосу. Загрози «ззовні» більше не було — однак проблеми на самій Землі лишилися: піщані бурі, землетруси, аномальна спека…

Дарма планував вирішити й це — так з’явився ракфоріс, технологічна платформа, що імітує поверхню суші. Спочатку це була невелика структура з кількома будівлями, але після запуску в небо вона поступово виросла й зрештою повністю замінила материки. Завдяки цій платформі стало можливим повністю контролювати клімат, керувати природними процесами та створювати штучні біосфери. Атмосферні умови стабілізувалися, а температура залишалася ідеально збалансованою для життя. Відновлення екосистеми більше не залежало від випадкових природних чинників — тепер вона розвивалася за заданими алгоритмами.