Епілог

Місяць потому

Радомир

Радомир з Софією сиділи на зручній канапі на відкритій веранді з виглядом на прозоре гірське озеро. Він задумливо перебирав її волосся, часом не втримуючись від легкого поцілунка її оголеного плеча. Злата зі своїм закоханим монстром ще не прокинулися, а Софія поділяла «ранозаврість» Радомира. Тому кава (виявляється тут була цілком пристойна кава!) на світанку швидко стала їх улюбленою ранковою розвагою. 

— То кажеш у твій світ не можна, бо там війна? — потягнулася Софія, споглядаючи на портал, що сформувався просто перед порогом. Звідти вийшла Ія і … мама Радомира.

— От дідько, — зірвався з місця Радомир. — Вона ж сказала приведе її «на днях», а не прямо сьогодні!

— Ти не радий матері? — з цікавістю поглянула на нього Софія. —  Чи соромишся мене?

— Тебе? Що? Не мели дурниць. Просто наша зі Златкою мама… Ну, я планував якось тебе підготувати …

— Вітаю синочку. Я дивлюся хоч одне моє прохання ти виконав, — промовила мама зупинившись перед Радомиром та Софією. Окинула уважним поглядом білявку, примружилася і… розпливлася в радісній посмішці. —  Я — Любов. Мама оцього красеня. Сподіваюся, він ще не встиг тебе залякати розповідями про те, яка я страшна свекруха.

— Мамо, я ще не…

— Ще не зробив пропозицію? Так роби, доки цей скарб не вислизнув з рук! Заради такого «магнітика» я згодна і сама приїхати, нехай навіть замість комфортного потяга у вас тут міжсвітовий портал.

— Мамо…

— Так, а де другий магнітик? З крилами? — діловито роззирнулася мама.

— Мамо? — пролунав здивований голос Златки і та вискочила на поріг з трохи розкуйовдженим волоссям і з таким рум’янцем, що навіть Радомир здогадався, що сестричка там явно не стіл сервірувала.

— Так, здається, цю мрійницю я теж таки видам заміж і не сивітиму переймаючись, відсутністю онуків… Та й хатинка тут у вас непогана… Тихо, красиво, ракети не літають. Повернуся розкажу подругам, як діти гарно влаштувалися.

— Мамо, ми не збираємося тебе полишати посеред війни! — обурилася Злата.

— Я не валіза без ручки, щоб мене полишати. Якось сама визначуся де жити. І взагалі, якщо ви обоє нарешті, визначилися з подальшим курсом, я можу вряди-годи зайнятися особистим життям, — хмикнула жінка і впевненою ходою почимчикувала до будинку.

Радомир тільки закотив очі. Втім пізніше, дізнавшись, що у мами почалося «особисте життя» з ювеліром, який вручив йому камінь-мандрівник, Радомир прямо розгубився між радістю, що мама знайшла собі таке цікаве «укриття» (а Ія повідомила, що завдяки своїй колекції, той ювелір разом з містом, вціліє й під час ядерної зими) чи то позловтішатися з «доброго чоловіка», який йому організував настільки екзотичне турне. Проте, поглянувши на Софію, що сиділа поряд, Радомир посміхнувся й подумки побажав мамі щастя, а її обранцю терпіння. І собі терпіння. І Софії. Бо мама вже старанно розказувала свої плани на організацію міжсвітового життя Радомира та двох весіль. Здається, від такого прифігів навіть чорнокрилий монстр, який зараз вдавав ввічливого кандидата у зяті. Цікаво, він Златі озвучив свої плани навідатися зі своїми магічними друзями до однієї країни-бензоколонки з метою провести там профілактичні роботи по перетворенню її на смітник з елементами брухту? Чи то буде весільний подарунок його сестричці-мрійниці? Дивина та й годі. Златка ж, попри все, мрійниця до мозку кісток, але це ж треба так вдало обирати мрії…

Радомир згадав пояснення Кірана, що підконтрольні Володарю дранґуа мали лише половину сил, та й витрачати їх під час атак могли лімітовано, і спіймав себе на тому, що попри озвучення грандіозних планів мами, мрійливо шкіриться.

Кінець

Київ, грудень 2025

Шановні читачі, якщо книга вам сподобалася, і ви вважаєте, що автор достойний скромної нагороди, можете висловити подяку кількома гривнями на карту: 4441 1110 7695 1072

Буду дуже вдячна.

Пояснення

Оріана- означає “сонячна”, “та, що несе світло”, від слова “ор” (сонце). Має схожість з “Оріана” в романських мовах, де його значення — “золота” або “промениста”. 

Дранґуа- у албанському фольклорі Drangue (алб. Drangua) — це напівлюдська могутня істота, іноді герой, іноді напівбожественний дух. Його головна ознака — крила й надлюдська сила. Вважалося, що Drangue народжуються з особливою міткою: «з кісткою на грудях». Вони можуть літати й викликати бурі, грози, керувати громами й вітрами. Найчастіше виступають як захисники людей: їхнє головне призначення — боротися проти чудовиськ Kulshedra (страшна багатоголова змія-дракон, що приносить посухи й біди). Битви Drangue з Kulshedra описуються як небесні бурі: гуркіт грому — це удари, а блискавка — це зброя. У народних уявленнях, якщо грім б’є в землю, то це Drangue промахнувся по Kulshedra. У різних переказах Drangue може бути як одиноким воїном, так і цілим «племенем небесних борців».

Кіран (санскрит) - «Промінь світла», часто асоціюється з шляхетністю, красою, величчю.