Розділ 7

Кіран.

Кіран прямував містом на зустріч з місцевим мешканцем. Йому повинні були надати інформацію, що мала допомогти з визначенням точного місця Місанделега. Витративши кілька днів на спроби обійти відверто магічний, несподівано потужний заслін, Кіран змінив тактику й звернувся до методів цього світу — купив у безмагіків інформацію про місця зберігання цінних мінералів. Витративши трохи часу на дослідження місцевих грошей та їх обігу, Кіран був здивований простотою та незахищеністю їх системи. Трохи магії і дранґуа зміг поповнити будь-який рахунок у будь-якому банку на будь-яку суму та без проблем «вмовив» банкомат видати йому місцеві гроші. Власне, навіть слабкому магу система електронних переказів та безготівкових розрахунків в цьому світі могла забезпечити тривале безбідне існування. Адже, для отримання можливості купити будь-яку забаганку, в цьому світі достатньо лише вплинути на примітивно структуровану енергію, яка відповідає за інформацію. Навіть матеріалізувати нічого не потрібно, лише змінити кілька цифр одній з систем, що відповідає за розподіл їх нереальних грошей. А знайти того, хто ладен повідомити всі таємниці світу за ці кілька цифр, взагалі не становило проблеми. Щоправда, виконавці чомусь сильно дивувалися, почувши суть замовлення й запропоновану ціну. Виявилося, що за таку суму Кірану згодні принести, що завгодно, від планів військових баз та розташування оборонних систем, до компромату на всю адміністрацію міста. Втім, така дурня Кірана точно не цікавила.

Зустріч зі смиканим хлопчиною, що приніс теку з роздруківками, флешку і ноутбук, пройшла у невеликому кафе на околиці міста й не зайняла багато часу. Кіран відпустив кур’єра, перерахувавши виконавцю обіцяну суму й розташувавшись біля панорамного вікна, задумливо вивчав надані файли. Інформації виявилося несподівано багато. Оскільки потрібний Кірану камінь маскував своє точне місцезнаходження, довелося запросити все по збереженню мінералів в даному місті. І виконавець надав довгий перелік місць де зберігалися цінні мінерали. Першим в тому переліку  вказувався Геологічний музей Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, який мав одну з найкращих у Європі мінералогічних колекцій.

Кіран замовив чаю, якесь тістечко і пробігся по загальній інформації. Університетській колекції орієнтовно 140 років. Сформована у 1873 р. професором Технічної академії у Львові Юліаном Медвецьким, який разом із колегами понад тридцять п’ять років витратив на збирання та систематизування взірців мінералів, які привозили з різноманітних експедицій, купували на виставках, обмінювали. Деякі зразки подаровані Віденським музеєм Габсбургів. З дорогоцінних мінералів має: опал, арагоніт, гранат, аквамарин, бурштин. Колекція використовується у навчальному процесі, до неї водять екскурсії.

— Сміливі, — хмикнув Кіран, який не раз спостерігав наслідки необережного поводження з магічним камінням. А каміння в цьому світі, на відміну від людей, магію мало. І суттєву. Й далеко не все з цього магічного каміння, люди тут вважали дорогоцінним. Принаймні «не дорогоцінна» частина університетських експонатів будь-кого, хто розуміється на магії, зацікавила б значно більше.

Виконавець зазначив, що ця колекція пережила дві світові війни, що прокотилися теренами цього міста. Кіран прикрив очі, ще раз пройшовся по загальному фону міста, й виявив не два, а значно більше дуже темних історично-емоційних шарів за цей період.

— А ось це цікаво… Чи то камені там такі сильні, чи то ту колекцію охороняє дракон, —  пробурмотів чоловік. Потрібний йому камінь цілком міг обрати собі такий «дім». Втім електронний каталог експозицій, який був доданий до файлу, Місанделега не містив. Що, з урахуванням отриманої інформації, було на краще. Кіран зовсім не мав бажання втручатися у сформовану за півтора сторіччя захисну систему мінералів, що витримали натиск таких історичних буревіїв. 

Наступним йшов опис кількох приватних колекцій. Інформатор дійсно постарався виконати роботу. Надав біографії колекціонерів, перелік та опис експонатів, орієнтовну вартість і навіть частково фотокаталоги. Щоправда, примітки містили, що більшість фото зроблено до того, як мінерали опинилися у колекціонерів. Але цього вистачило, щоб Кіран таки віднайшов те, що шукав. Місанделег виявився в складі невеликої, не найдорожчої колекції. А от перелік його «сусідів» пояснював складність магічного способу виконати завдання. Окрім Місанделега у того колекціонера було ще кілька дуже цікавих експонатів. Один з них охороняв господаря, в тому числі від магічних атак та інших дрібниць, які здатні вкоротити віку безмагіку. Ще один – подовжував життя та підтримував здоров’я. З урахуванням досить поважного віку власника, це було дуже доречно. А третій. Третій був взагалі дивовижним для цього світу – камінь-мандрівник. Такі мандрують між світами на власний розсуд та мають неймовірну силу. Камінь-мандрівник не можна здобути, вкрасти, відібрати. Лише отримати в подарунок і лише тоді, коли цього бажає сам камінь. А от якщо його намагатимуться привласнити силою чи обманом, то такому дурню не пощастить. Сильно. На фоні цих експонатів, камінь, за яким відправив Володар, здавався дитячою забавкою.У Кірана мимовільно виникло питання, чи знав Володар про інші? Про складнощі, які очікують виконавця? Втім, байдуже. Є завдання, його треба виконати попри всі ризики. Певно, доведеться й далі працювати через місцевих. І дуже акуратно, бо камінь-мандрівник здатен з тріском пожбурити Кірана з цього світу, якщо вважатиме його ворогом. І тріщатиме при цьому саме Кіран. Взагалі, такий камінець самому Кірану б не завадив в друзях… Стоп! Навіщо?  Кіран розгублено труснув головою. Навіщо йому камінь-мандрівник? Куди він зібрався подорожувати? На завдання Володар надає напрямок та сили для порталів. То навіщо? Звідки такі дивні думки? Кіран спантеличено їх відкинув та продовжив читати файл.