Розділ 3

Кіран

Кіран задумливо роздивлявся загадкову дівулю, що порозпитувала, повечеряла, позіхнула та… з безтурботністю новонародженого каченя несподівано заснула. Поряд з драконом! А за деякий час ще й вкрилась його крилом! Її волосся, кольору золотих смуг смертоносної рептилії, додавало сюрреалістичності тій картині. Воно майже зливалося з крилом, химерно підкреслюючи кричущу недоречність там людського обличчя з виразними рисами. Великуватими рисами, як на смак Кірана. Цій дівчині відверто не вистачало витонченості. І здорового глузду. Й ще… багато чого. Одяг — якесь недолуге непорозуміння, манера спілкування — дикунська. Нескінченна гра міміки, парад емоцій, рвучкі рухи, нелогічна поведінка. Ще й ця її смішна впевненість у своєму праві вередувати та у миролюбності світу. Весь вигляд цієї дівчини буквально волав про те, що вона легка здобич. Такі зазвичай не виживають у Вільних землях. Тим паче самі. Істота без магічної аури тут просто не має шансів. Навіть теоретично безмагічна людина не могла полишити Вільні землі живою й без мітки мисливця. Але така людина зазвичай і не біжить до дракона, який намагається когось вбити. Без зброї, без захисту, без маскування. Це гарантований смертний вирок. От тільки реакція дракона на цю дівчину ламала всі закони логіки.

Кіран спантеличено потер підборіддя, перевів погляд на рептилію, що з якогось дива вдавала з себе чи то опікуна знедолених, чи то ергономічне ліжко, й зустрівся з відверто глузливим поглядом. О-о-о… Ну зрозуміло, ця луската морда просто розважається. Монстру сподобалося виставляти монстром когось іншого. Це вже цілком в межах ймовірного. От тільки чому ця дівчина так безперешкодно подолала захисну магію дракона? Під час бою до жодної смертоносної рептилії неможливо «просто» торкнутися. Для цього потрібна, як мінімум сильна бойова магія. Чи може справа саме в тому, що в дівчині немає ані краплі магії, і в руках не було й натяку на зброю? Можливо. Ще й її реакція на дракона була, м’яко кажучи, дивна. Тільки абсолютно неадекватна дурепа могла побачивши цю машину смерті заворожено розповідати про красу. Емоції. Її емоції були занадто нетипові. Чи могли вони спантеличити навіть захисну магію дракона? Цікава версія. Одна біда, перевірити її у Кірана точно не вийде. За всього бажання він не зможе вдати немагічну істоту. Та й видати такий специфічний набір емоцій у такій ситуації навряд чи подужає. На таке, напевно, не здатна жодна адекватна істота їх світу.

Кіран просидів поряд з незрозумілою «не здобиччю» всю ніч. Йому не настільки потрібен був відпочинок, щоб спати в присутності дракона, а для відновлення організму вистачало й того, що ніхто не намагається вбити. Та й ця загадка перед носом не сприяла сну. Ця людинка нахабно й безкарно порушила кілька базових законів Луугийн орон й загнала логіку Кірана в глухий кут. Навіщо обійматися з драконом і водночас просити полишати живим мисливця, що поставив тобі мітку? Чому дракон її послухав? Дракони ж терпіти не можуть дранґуа. Єдиний шанс Кірана дезорієнтувати та обдурити цю рептилію, був у несподіванці. І Кіран просто не міг ним не скористатися, якщо вже поряд опинився дракон. Все зіпсувала якась недолуга пташка, що невчасно пролітала поряд. Одна випадкова пір’їнка і майже ідеальний план полетів в тартар. Варто визнати, Кіран вже був би мертвий, якби не це дивне дівча. Чи то неймовірно наївне, чи то дурне. Поміркувавши Кіран вирішив, що обидва варіанти дають йому простір для маневру. А маневр потрібен. Бо сила наказу дракона, якою нині Кіран сповитий до стану покірного служки, діятиме, доки він не розповість все, що дівчина бажає знати. А вона заснула посеред розмови. І будити її Кіран не став, адже доки наказ не виконано, дракон його не чіпатиме. Щастить, що питання цієї дивачки не суперечать настановам Володаря, бо Кірана б вже на місці пошматувало від дії двох полярних магій.  

Кіран ніколи не любив Вільні землі. В першу чергу через драконів. Протистояти дракону в істинній подобі й поза Вільними землями задачка непроста, а тут — взагалі нереальна. Зазвичай зустріч з цією смертоносною расою на Вільних землях, то коротко й переважно боляче. Якщо ти встиг напасти і втекти до того, як тебе вбили — щасливчик. Ні — Володарю доведеться відправляти на завдання іншого. Дракони рідко витрачають сили на накази, тим паче мисливцю-дранґуа. Якщо такий наказ суперечитиме волі Володаря, то дранґуа просто розірве на шматки, якщо ні, то дранґуа намагатиметься вбити дракона чи втекти. Тому вбити такого мисливця значно простіше та ефективніше. Але цей дракон чомусь вирішив інакше. Чому він помилував Кірана ще й заморочився формуванням наказу для нього? Невже лише з бажання розважитися? Варто визнати, дранґуа в статусі служки для позбавленої магії людини це дійсно, смішно. З погляду дракона так точно. Але дуже сумнівно, що аж настільки смішно, щоб довго терпіти живого мислився поряд. Отже справа в дівчині? Але що з нею не так? Наївність та дурість зазвичай позбавляють життя, а не зберігають його. То чому ж смертоносна рептилія так зреагувала на цю дівчину? І чому замість знищення, дим небуття лише змив з неї мітку, немов то звичайна фарба? 

Кіран знову кинув погляд на спляче непорозуміння, пригадуючи все, що знав про іншосвітних людей. Безмагічні, слабкі, емоційні, погано адаптуються до важких умов, але підступні, хитрі, хтиві, пожадливі, переважно дурні й при цьому самовпевнені боягузи. Занадто швидко старіють. Такий сумнівний товар має попит переважно у бідних округах. Володар собі для розваг полишав лише кількох безмагічних й вистачило їх ненадовго.

Загалом таких людей називають пустими, бо, попри зовнішню подібність до деяких народів  Луугийн орон, вони дійсно порожні. Навіть слабкі прояви магічних здібностей для них велика рідкість. Власне, більшість тварин Луугийн орон мала значно більше магії, ніж ці попаданці. Ця дівчина не була виключенням. Кіран не відчував в ній й натяку на аромат магії. А дранґуа поступалися у здібностях виявити магію, хіба що Володарю та драконам. Раса Кірана була буквально просякнута магією, магія була суттєвим складником їх суті. Завдяки цьому дранґуа мали тривале життя, були неперевершеними воїнами, могли перетинати межі світів, змінювати зовнішній вигляд, фізичні властивості тіл. Й лише на Вільних землях дранґуа, наче якісь безмагічні людиська, змушені були маскуватися, використовувати чужу магію, якісь знаряддя. Причиною було те, що магію на Вільних землях контролювали дракони. Один необережний сплеск і ти вже мішень для смертоносних рептилій. Саме тому Кіран змушений був прикидатися людиною. Не іншосвітно-безмагічною, звичайно, але й це дуже незручно. Якби не наказ Володаря, Кіран би тут не опинився. Але швидко знайти туулай можна лише тут. Туулай взагалі були цінним товаром, на відміну від якоїсь незрозумілої людинки. Тому Кіран й проігнорував її спочатку. Не любив витрачати час та резерви рукдзука на зайву дрібноту. Але ж не відмовитися від здобичі, яка сама практично попросилася у рукдзук! Те її кумедне вистрибування з рукдзука та хаотичне збурення випадкового джерела природної магії не сильно зацікавили Кірана. Такі сплески хаотичної магії цілком вписувалися в типові аномалії Вільних земель. Іноді емоції людей тут здатні активувати розлиту в просторі силу, проте вже скерувати те збурення в потрібному напрямку безмагіки не можуть. Але, виходячи з наявної ситуації, щось ця дівчина таки точно могла. Щось незрозуміле. Щось, що визнав вартим уваги дракон. А отже, це точно зацікавить Володаря. Якщо такий трофей доставити йому, то можна отримати непогану нагороду. Можливо, навіть дозвіл на  вибір пари.