Глава 11

Нарешті доїхали до пункту призначення – голодні, втомлені, але щасливі.

Я чомусь з впевненістю можу сказати, що так, Платону теж добре зараз. Він насолоджується як і я. 

Такий могутній та заможний чоловік проводить зі мною час! 

Тим часом підʼїхали безпосередньо до готелю в якому будемо проводити уїк-енд і я обімліла – це ж замок! Справжнісінький! 

Всередині сучасний антураж поєднувався зі старовинними декораціями, розкішно та по-багатому. Сподіваюся, що мій рот був закритим, тому що я не контролювала себе в ці миті.

- Алісо, тобі подобається? – сміявся очима Платон, спостерігаючи за моєю реакцією.

- Дуже! – чесно відповіла, все ще не відриваючи погляду від інтерʼєру. Красиво.

Мій чоловік улагодив всі формальності і ми, нарешті, отримали ключі від апартаментів.

Ніжки вимагали лягти і їх розпрямити, голівонька – сну, а шлунок – скоріше поїсти, а ще все тіло колективним зверненням благало помитися. Скільки потреб, що не знаєш за яку першу братися.

Номер у нас спільний… Звичайно. Боже, як хвилююче! 

- Заходь, а я піду за речами, - ми все лишили в машині, вирішивши спочатку зареєструватися, а вже потім торби нести.

Апартаменти виглядали в стилі загальної будови, тому на перші 5 хвилин я була втрачена для зовнішнього світу.

Особливо мене вивів з рівноваги вид ліжка.

Великого-великого.

Тут чоловік 5 може спати…

Це ж для якого велетня будували?..

І ми тут вдвох…

Аж пульс підскочив.

Заспокойся, Алісо, ти знала, що секс – одна з основних тем запланованої програми.

Я боялася, як і всі перед незвіданим.

Але хотіла, тому що Платон мене приваблює, і він прагне перейти на новий рівень стосунків.

Чи готова я?.. Не впевнена. 

Але втрачати Платона точно не готова, тому в вир з головою, назад дороги немає!

- Ти з таким жахом дивишся на ліжко... Все нормально, Алісо? Я ні до чого не змушуватиму, клянуся. Більше того, тут є диван. Якщо тобі дискомфортно спати разом, я можу перепочити там, - оксамитовий баритон Платона огортав спокоєм та надавав впевненості.

Це я просто дуже стомилася, тому такі неоднозначні думки лізуть в голову.

- Ні, я хочу разом, - несміливо підняла очі.

- Пішли їсти, красуне, - чмокнув в ніс, обійняв і ми вийшли зі спальні.

Поїла, помилася і доки чекала Платона з душа непомітно для себе заснула.

Прокинулася о 7 ранку – і розчарована, і зачарована одночасно.

Коханий спав поряд, прямо поряд, на одній подушці зі мною – спокійний, гарний та мужній. 

Я роздивлялася його профіль, потім частини тіла, які визирали з-під ковдри, любувалася ним… Такий чоловік поряд зі мною! Ніби казка… А я займаю чуже місце головної героїні… Хіба таке буває насправді? Прибиральниця і генеральний директор? Сценарій для книги – не більше, не менше… А тут реальність… Ось він поряд, я можу торкнутися його…

- Мила, ти так на мене дивишся, що я готовий прямо зараз показати силу своїх почуттів, - очі відкрилися, посмішка зʼявилася на вустах, немов вранішнє сонечко. Хрипкий сонний голос током пройшовся по моєму тілу… Я чекала…

- Не треба завмирати, як кроленя перед удавом, я в душ. В нас насичена програма на сьогодні! – підвівся і впевнено попрямував до ванної кімнати, я ж ловила кожну рису тіла Платона, вивчаючи його без одягу. Певно побіліла до кольору простирадла. – Чи ти хочеш повалятися? Так теж можна, ми ладні змінювати графік одним рухом пальців! – крикнув вже за закритими дверима.

Ох, як несподівано приємно проводити з ним безперервно стільки часу. І зовсім не набридає, навпаки, хочеться більше і більше!

День не пройшов – пролетів.

Ми ходили на гору Говерлу!!! І подолати її. 

- Ти справжня спортсменка, дівчино! Моя сестра б на твоєму місці нещадно нила і просилася на ручки, - ми вже спускалися, задоволені собою та красою поряд.

Яке повітря! А природа! Нереальна! Як і чоловік поряд… Побачив мій погляд, спрямований на нього і тут же відреагував – згріб в обійми.

- З тобою моя душа відпочиває, Алісо, - шепотів у скроню, я ж навіть не рухалася, щоб не зіпсувати моменту… Знову в скарбничку спогадів. Надійно та глибоко. 

- Платоне, ти для мене… перший чоловік. Особливий. Бажаний. 

Його губи накрили мої, впевнено, насичено та яскраво… Я розчинялася в ньому, забуваючи себе. Час втратив розмірність, як і навколишній світ, є лише він, я і відчуття.

- Пішли, маленька, а то ми відбилися від групи, - Платон глибоко дихав, реагуючи на наші пестощі. 

Це ж я так його збудила, саме зі мною він переживає такі емоції!

Наздогнали провідника за кілька хвилин, без проблем спустилися і поїхали в колибу вечеряти.

Мене тут надихало все – люди, страви, повітря, природа.