Глава 6

- Розкажи мені про себе, - основні страви були зʼїдені в безтурботній розмові, яку вів Платон, точніше лише він розповідав. А я слухала з відчуттям нереальності. Хіба таке може статися зі мною? Хто я і хто він?

- Ммм… Що саме тебе цікавить? – я не люблю ділитися особистим, але заради нього вийду із зони комфорту. Вкотре.

- Про сімʼю, наприклад. – Платон виглядав розслабленим, ніби хижак після доброї вечері, лише очі таємничо блищали, чи то від природної цікавості, чи може щось інше…

- В мене є мама і брат. – лаконічно відповіла.

- А батько? – нетактовно уточнив.

- А батька немає. – яке питання, така і відповідь. – Ліпше ти розкажи про свою сімʼю. Будь ласка. – найкращий спосіб не говорити зайвого – запитати. Люди люблять, як правило, розповідати про себе. Я цим прийомом постійно користуюся.

- В мене тато, мама і сестра. Молодша, звати Юліана. Ми з нею в добрих стосунках. Вона, до речі, закохана в Гаріка, а той тікає від неї, - посміхнувся чоловік напроти, випромінюючи добро і любов. Таки дійсно рідні люди і теплі стосунки, видно неозброєним оком. 

- Ми теж з братиком дружимо. Дуже підтримуємо один одного, - це вперше я з кимсь говорю про брата.  Для мене тема болюча та табуйована. 

- Я обовʼязково в майбутньому хочу декілька дітей, щоб їм було так само цікаво рости і вони мали рідних людей в дорослому віці, - репліка Платона взагалі не вʼязалася з його нинішнім образом. 

Ми дійсно розмовляємо про дітей? 

- В мене не буде діток. –  знову сказала зайвого. Чомусь перед ним не можу стриматися. Я ж завжди мовчу, фільтрую, а сьогодні… Це келих вина так на мене діє чи чоловік напроти?..

- Чому? – важкий погляд, що вимагає відповіді.

- Просто не всім належить мати дітей, в мене є брат. Діти – це велика відповідальність, їх потрібно матеріально забезпечувати, любити, балувати, цінувати, розвивати, слухати… Діти – це надзвичайно складно. Я боюсь, що не справлюся. Тому ні… В цьому житті не берусь. Можливо в наступному… - геть голову втратила і відкриваю душу.

Навіщо? Хто знає мій біль? Дитини, що не бачила любові від матері…

- Ти просто ще дуже юна, я б у 18 років знепритомнів, якби хтось завів зі мною розмову про дітей, - лагідно посміхнувся, взявши мою холодну руку в свою. Зігріваючи та заспокоюючи.

- Платоне, чому ти зараз тут зі мною? – підняла очі, щоб потонути в очах напроти.

- Сміливе питання від невпевненої та трепетної ластівки. Я тут, тому що хочу свій час провести поряд з тобою. Така відповідь влаштовує, Принцесо? – підсунувся ще ближче, обіймаючи та притискаючи до себе.

Тепло, приємно і… хвилююче.

Дуже.

Я боюся того, що може відбутися і водночас чекаю на продовження.

Вуста поряд, легкий дотик і от ми поринули в світ відчуттів та божевілля.

Поцілунок палкий, гарячий, пʼянкий та надзвичайний.

Як чоловік поруч зі мною.

Я занурилася з головою в відчуття та емоції. Як ніколи. Вперше і на повну.

- Час зупинитися, дівчинко, тому що я ж не залізний, а ми лише знайомимося, - глибоким та хрипким тоном прошепотів в вухо, все ще міцно тримаючи коло серця.

Я мовчала, як завжди, насолоджуючись миттю.

А казала, що кохання мені не потрібно… Зараз же розумію, що вже зароджується почуття до нього.

Сильного, доброго та ласкавого.

- Знаєш, в мене вперше таке, що я себе зупиняю. Не перейти межу доки ти не готова. Не скривдити, натомість захистити, - через деякий час перервав тишу.

- Дякую тобі. 

- Алісо, ти дуже незвичайна дівчина. Мовчазна та сексуальна, при цьому невинна та наївна. Нереальне поєднання… - знову поцілунок. 
Ще один…

Ми тихо та проникливо розмовляли, в обіймах один одного раділи та сумували.

В Платона важчі стосунки з батьком. Неоднозначні з мамою. Я знаю, що таке директивність, авторитаризм та байдужість. Ці уроки вивчила з раннього дитинства.

- Він вимагає від мене бути ідеальним, досконалим, максимально ефективним та цілеспрямованим. Жодної помилки. І це так важко… Боже, про що я розмовляю на першому побаченні з молодесенькою дівчинкою? 

- Зі мною можна. Я розумію.

Хоча я про себе змовчала, але Платон зрозумів, що тема для мене близька. Дуже. 

- Алісо, давай завтра поїдемо кататися Дніпром! Так давно хочу і не було часу та відповідного компаньйона, - зненацька запропонував, перервавши важку та сумну тему.

- Я ж працюю… - знову відмовила. 

- В барі?! – погрозливо рикнув, стиснувши міцніше.

- Ні… В новому серіалі, ти не знаєш? Мені запропонували стати акторкою… - ох… що з того всього вийде… чи справлюся? 

- Знаю. Просто ще не володів інформацією щодо твоєї відповіді. Добре, що погодилася. Тоді післязавтра зустрінемося. Поїхали, маленька, вже час пізній, а тобі ще потрібно відпочити. – погладив по голівці і вивів за руку з ресторану.