Море та його таємниці

МОРЕ ТА ЙОГО ТАЄМНИЦІ
Темна ніч вкрила  будинок своїм мовчазним покривалом. У вітальні  затишно, а тільки світло від місяця та зірок вбиває темряву. Дівчина стоїть при вікні, волоссям розкиданим навіть у темряві, вона поглиблено споглядає у вікно, можливо, прагнучи знайти відповіді серед нічного спокою. Вітер ледь шепоче за вікном, а таємничі тіні створюють навколо її постаті загадковий аурний образ.
Дівчина замислено стоять біля вікна, коли раптом у її полі зору з'являється постать в чорному плащі. Темна тканина облягає фігуру загадкової постаті, в яку вона несподівано зачіпається поглядом. В очах дівчини з'являється легкий відблиск тривоги, але вона залишається непорушною, відчуваючи таємничий пульс ночі.
Вона відчуває, як темрява оживає, коли чиясь рука схоплює її зап'ястя, а інша тісно обгортає талію. Вона замріяно зупиняється, серце її б'ється в ритмі таємничості.
- Тобі не спиться юна леді?.- Це був голос Сори, хоча в темряві вона не бачила його,але відчувала як він стоїть поряд.
- Я просто вийшла у вбиральню,- пояснила вона.- А ти чому тут?
- Я вночі не сплю.
Він відпустив її зап'ястя.
- Я напевно піду спати.- Дівчина дуже швидко пішла в кімнату де всі спали.
Еліза  підійшла до ліжка Лірона, та обережно підняла ковдру. Накрившись вона заховалася під нею і  заснула.
На ранок всі вже метушилися, та ходили будинком, готуючись до дороги. Лише Еліза ще спала, тому Лірон пішов її будити. Він торкнувся її плеча та сказав:
- Елізо, час прокидатися.
Прокинувшись вона протерла очі, та сонним голосом сказала, що знову бачила тут постать.
Ліріон вислухав її слова зі стурбованістю. 
-Можливо, це щось, з чим ми повинні поборотися,- пошепки промовив він.- Елізо, давай якщо ти хочеш кудись піти вночі, то кажи мені.
- Гаразд.
Вона встала з ліжка, та швидко одягнулася і розчесала волосся, а потім  разом з Ліроном пішли у вітальню до інших.
Поглядом її зустрів Сора.
- Доброго ранку, Елізо.- Чоловік стояв спершивсь об стіну зі схрещеними руками.
- Доброго.
Ліріон та Еліза приєднались до інших у вітальні. Герет курив люльку, Маргарет і Кайлан ретельно досліджували карту, обговорюючи маршрути та можливі варіанти руху. Всі зосереджено готувалися до нових пригод.
На вулиці сонце тільки почало виходити, був ще дуже світлий ранок.
Зволікати вони не стали, тому Сора провів їх до похиленого  дерева поряд якого була прив'язаний у воді човен.
Він був досить великий, тому їхня п'ятірка туди поміститься.
- Дякуємо, Сора, за гостинність,- подякував Лірон, та саме подавав руку Елізі  щоб вона залізла в човен.-Ми вдячні за твою допомогу.
-Ви завжди будете вітані у моїй оселі. Бажаю вам безпечного шляху та успішної подорожі.
Герет допоміг Маргарет, та попілкувався, щоб їй було зручно.
Зрештою чоловіки взяли весла та відпливли від берега. Сора махав їм та саме в цей момент позаду нього вони побачили як біля його ніг сидів білий леопард. Він перетворився на тхора та разом з леопардом вони пішли назад до лісу.
Маргарет заплела Елізі гарну косу та прикрасила її резинками.
Перед ним був дуже ранній схід сонця, та неймовірний пейзаж.
За горою на якій вони вчора сюди потрапили були інші гори та лазурне море. 
Коли вони пропливли дві години, то сіли снідати. Сора дбайливо запакував в тканину сніданок та іншу їжу.
Кайлан розгорнув книгу  яку дав Сора про істот які живуть тут, а Маргарет обережно розкладала їжу в тарілки.
- Тут пишеться, що живе великий сірий змій.- Кайлан показав на картинку яка була намальована чорнилом.
- Не думаю, що в такому гарному місці є щось лихе,-зауважив Лірон.
Герет поглянув на свій компас на шиї. Його стрілки показували їм напрям вперед. Тому поснідавши вони знову взялися за роботу.
Вони поливши в тиші, насолоджувалися гарним морем, але тепер вони були так далеко, що скрізь було тільки море, і нічого більше.
Був вже обід, бо припікало сонце.
Еліза сиділа з Кайланом, та вони разом читали книгу про істот. Герет знову курив,а Маргарет та Ліріон уважно дивилися на карту.
-Слухайте,- звернувся Кайлан, поглянувши на всіх хто сидів у човні.- А куди і до кого ми пливемо?
- Нам потрібно дістатися берега, в цьому нам допоможе компас,- пояснив Лірон.- Там ми декого зустрінемо і далі зрозумієте.
Вони сиділи спокійно в човні, поки сонце не  почало сідати. З останніми промінчиками сонця, компас почав крутитися в різні боки. Раптом вони побачили десь далеко острів. Не встигли вони зрадіти як побачили величезний корабель. І те що на ньому був пірацький прапор свідчило не про хороше.
- Здається, ми випадково потрапили в зону піратів,- сказав Лірон, занурившись у думки.- Треба обережно обходити цей корабель і подивитися, чи не є їхні наміри ворожіми.
-Можливо, ми зможемо уникнути конфлікту, просто обертаючи човен і віддалено обходячи їх,- заспокоювала жінка.
- Але можливо, нам варто дізнатися, чому вони тут і чи мають вони інтерес до нашого корабля.- Герт видихнув дим та взявся за весло.
Чоловіки намагалися розвернути човен, але почули постріли.
- Це не добре,- сказав Герет.
Вони навіть не збагнула як опинилися зв'язані на кораблі. Їх оточували пірати, та розмахували пістолями.
Чорні вітрила корабля, надуті від вітру, підкреслюють його піратський характер. На мачтах, які стрімко піднімаються вгору, розгортаються червоні прапори зі скелетними перехресними кістками, що символізують смерть та небезпеку.
Корабель вкритий зношеним деревом та ржавчиною, що свідчить про багаторічні битви та пригоди на морі. На його бортах можна побачити сліди від пушок та смертельних сутичок.
На палубі переважають гострі кришталеві ножі, пістолети та саблі, готові до використання на момент захоплення інших суден. Піратський прапор має своє місце на найвищій мачті, щоб показати світові, хто володіє цим кораблем.
(Всередині корабля, під палубою, розташовані приміщення для екіпажу: скромні каюти, де пірати можуть відпочити та планувати свої найближчі напади, а також склади для зберігання скарбів, які вони назбирали під час своїх мандрівок.)
Всі розійшлися коли вийшов чоловік з бородою, з піратською шляпою, на вигляд йому було років 45( як на капітана, він був дуже молодий)
-Що ж, що у нас тут за непрошені гості? Вам доведеться пояснити, як ви осмілилися потрапити на наш корабель.
- Ми потрапили сюди випадково, не маємо наміру завдали вам шкоди,- відповів Лірон з холодним поглядом.- Може б ви роз'яснили, чому нас зв'язали?
-Що ж, ви невдячні пасажири, які не хочуть платити за подорож на нашому великому кораблі.- Капітан дуже моторошно сміється, та ходить між ним.- Тепер ви будете нашими в'язнями.
- От лайно,- вилаявся Герет.
Вони взяли кожного по одному та розділи їх.
Маргарет запхали на кухню, дали наказ готувати та приберати. Герета повели в невідому кімнату. Еліза та Лірон залишилися  зв'язані на палубі. Кайлана повели в каюту капітана.
                                          ***
Морська відьма вела зв'язану Маргарет темним коридором де ходили пірати та сміялися зі своїми гнилими зубами. 
Піратська кухня виглядала дико та невпорядковано. Ще здалеку відчувалася запах свіжих і смажених морепродуктів. На стінах висіли гаки для риби та інструменти для розчищення її. Брудні посуди стікались горою біля великого умивальника. Поруч з ним стояла велика піч для приготування їжі, на якій вже палали полум'я та попел.
Пірати весело перекидались смішними історіями, підсмажуючи на сковороді смачні страви з риби та м'яса. Біля столу стояла котушка з різними приправами, а на дерев'яному столі лежала купа свіжої плодової та овочевої зелені.
Морська відьма була вищою за середній зріст, з вирівняним обличчям і жорсткими рисами. Вона мала розпалені очі, що могли змінювати колір в залежності від настрою. Її волосся було вибито від сонця, солоного повітря та морського вітру, воно було в'язке і м'яке від слів. Вона одягнена в грубий лляний одяг, утеплений шкіряними нарукавниками та піратськими аксесуарами, що додавали її образу загадковості і сили. Її руки були вмілими та швидкими, а вираз її обличчя завжди був хитрим та безжальним, властивим справжнім піратам.
Маргарет відчула, як мотузка на її руках почала розслаблятися, а потім розрізалася під різким рухом морської відьми. Вона відчула вільність і подякувала відьмі, віддячуючи їй за допомогу.
Морська відьма зло підсміювалася, коли говорила Маргарет про її нове призначення:
-Тепер ти моя помічниця, дорогенька, - сказала вона з хитрим виразом на обличчі.-Ми зробимо так, щоб пірати любили наші страви більше, ніж скарби моря.
Маргарет відчувала хвилювання, але зберігала спокійний вигляд, готова прийняти виклик та взяти владу над ситуацією.
-Перше, що тобі потрібно знати - це як готувати морепродукти,- пояснювала кухарка.- Піратам подобається свіжа риба та морські гребінці. Ти повинна швидко і вправно очищати їх та готувати на вогні.
-Розумію, я спробую зробити все якнайкраще.- Маргарет занепокоєно взяла до рук рибу, та розглядала її.
-І не забувай, тут жодного непослуху не буде прийнято,- наказала жінка.-Пірати не терплять помилок.
-Добре, я зроблю все можливе, щоб вас не розчарувати.
Маргарет зіткнулася з головним кухарем на ім'я Гром. Гром був великий і вражаючий, його суворий вигляд викликав страх у всіх, хто потрапляв у його зорове поле.
-Що тут відбувається?- розлючено волав він.- Чому ця дівчина стоїть тут?
- Вона нова на кухні, Гром,- пояснила морська відьма.- Я вирішила навчити її готувати для наших піратів.
- Ти краще швидко навчай її, бо я не терплю непрофесіоналізму,- з жорстокістю сказав Гром, встромивши в стіл ніж.
-Не бійся його. Йди, починай готувати, я буду навчати тебе кожен крок нашого робочого процесу.
Жінка віддихнула з полегшенням, коли морська відьма відвела її геть від Грому. Вона відчувала себе більш комфортно на цій частині кухні, подалі від жорсткого погляду головного кухаря.
- Отже, Маргарет, перш за все, ми почнемо з розрізання овочів. Ось корзинка з морквою, картоплею та цибулею,- повідомила вона, показавши на корзину яка лежала в кінці брудного столу.-Поклади їх на дошку та розріж на дрібні шматочки.
Маргарет відчувала себе відокремленою від своєї команди. Сум та страх перепліталися в її серці, нагадуючи про те, що її друзі також потрапили в пастку піратів. Вона сподівалася, що вони також знаходяться у безпеці, але ті моменти, коли вони могли бути під загрозою, заставляли її серце битися швидше.
Проте Маргарет знатиме, що вона має залишатися міцною та боротися за своїх друзів. Незважаючи на страх, вона зосереджується на завданні перед нею, готуючи їжу разом з морською відьмою.
                                       ***
В цей час в каюті головного матроса  Герт сидів застрахований на стільці, зв'язаний міцними мотузками, а перед ним, в урочистій тиші, сидів рудий пірат, відомий як Чорний краб. Його волосся розсипалося, немов вогонь, і в очах світилися зливові вогні. З його виразу можна було зрозуміти, що він не збирається балакати із заручником, але його гострі очі не відводили від Герта, як будучи готовими на будь-який знак опозиції.
Чорний краб, зберігаючи свою зловісну маску, спокійно погладжував свою бороду.
-Герт,-сказав він з хитрим усміхом.-Я знаю, що ти сильний і мужній. Ти би міг би мати прекрасну кар'єру на нашому кораблі. Ми шукаємо чоловіків, які готові до пригод і готові ризикувати.
Його слова були м'якими, але під ними крилася загрозлива підтекст, який чітко показував, що відмова може мати неприємні наслідки.
Герет мовчав, його очі налилися кров'ю, та напряглися вени.
Чорний краб помітив Геретову реакцію, але не відступав. Він усміхнувся ще ширше, виявляючи ряд ржавих, втрачених зубів. 
-Так чи ні?- запитав він, перевіряючи відповідь Герета.
Чорний краб підняв брову в захопленні, побачивши відмову Герета. Він підійшов ближче до Герета, впевнено нахилившись, щоб зустрітися з його поглядом. 
-Мабуть, ти не розумієш серйозності ситуації, друже,- сказав він з холодним виразом.-Ми тут не для розваг. Якщо ти не хочеш, щоб твоя Маргарет отримала поранення, тобі краще подумати ще раз.
Герет застогнав, відчуваючи напруженість у повітрі. Його м'язи напружилися, а серце билося швидше. Він зібрався з думками, усвідомлюючи, що це серйозна ситуація, і він має прийняти важливе рішення. Чорний краб стояв перед ним, зловісно усміхаючись, очі світилися небезпекою. Герет почував, що на його рішенні може залежати не лише його доля, але й доля Маргарет.
                                         ***
Капітан стояв прямо, його високий і статний силует вражав міццю та впевненістю. Його довге волосся було заплетено в жорсткий хвіст, який звивався вузлом на його спині. На кожному пальці руки блищали перстні, що віддавали відблисками вогню при світлі свічок. На поясі він мав величезну шпагу, а його чоботи були високі, прикрашені золотистими підковами та вишиті візерунками. Він пересувався по каюті з гідністю справжнього капітана, готового взяти на себе будь-які виклики моря.Його називали Червоний дракон.
Кайлан спокійно сидів на стільці, зорієнтований і уважний. Він віддавав капітанові його повагу, слухаючи кожне слово, що звучало з його уст. Його вигляд вражав рішучістю та внутрішньою міццю, яка дозволяла йому залишатися спокійним навіть у такій напруженій ситуації.
- Я знаю,що ти не той за кого себе видаєш,- сказав капітан, стоячи спиною до нього.- Твої друзі такі наївні, що взяли тебе з собою.
Він розвернувся до нього обличчя та поклав руку на шаблю.
Кайлан залишився спокійним, його відданий погляд відображав впевненість.
-Ми можемо мати різні погляди на речі, капітане, але я не збираюся вас обманювати,-пояснював хлопець.-Ми тут не для того, щоб грати у ваші ігри.
-О, правда?-Капітан підняв брову, виявивши інтерес.-Цікаво, яка саме таємниця тебе привела сюди?
В цей момент двері відчинилися, то прийшла  молода дівчина.
Капітан відійшов від Кайлана та направився до дівчини.
Вона була високою і стрункою  дівчиною з довгим чорним волоссям, яке вона м'яко сплітала позаду. Її виразне обличчя прикрашали великі, глибокі сірі очі, які відображали впевненість та загадковість. Вона була одягнута у чорну шкіряну куртку, що підкреслювала її витончену фігуру, і темні джинси. На ній був видимий сліди життя на морі: дрібні пошкодження на куртці, вицвілий від сонця колір штанів. Її вираз був серйозним, але одночасно віддзеркалював внутрішню сили та рішучість.
- Мішель, які новини?- запитав червоний дракон.
- Що мені робити з тою парочкою на палубі?
Мішель помітила Кайлана, який сидів на стільці. Вони сплелися поглядами.
- Поклич  того молодшого матроса.- наказав капітан, махнувши рукою.- Нехай розважиться.
Кайлан провів поглядом дівчину яка зачинила за собою двері.
                                           ***
Під місячним промінням, Еліза та Лірон сиділи зв'язані на палубі. Вітер лагідно грав з їхніми волоссям, а морський бриз ніжно обіймав їх обличчя. Тиша на палубі ламала лише легкий шепіт хвиль, які плили під кораблем.
В цей момент вийшла висока вродлива дівчина- це була Мішель.
- Я не можу нічого зробити,- сказала дівчина.- Це наказ капітана.
В темряві почувся чийсь огидний сміх. З тіні вийшов карлик, він був лисий та мав довгу бороду. Його огидний вигляд був жахливим, він направився до Елізи.
Мішель стояла біля Ліріона.
- Яка краса,- сказав огидний чоловік, торкаючись обличчя Елізи.- Заберу її собі.
- Не смій!- заволав Ліріон.
Пірат перевів на нього погляд, під світлом місяця було видно що той сліпий на праве око , але він не носив пов'язку 
- Ти ще будеш мені гавкати?- зловісно сказав пірат.- Ви ельфи- це принцеси, такі витончені з довгим волоссям. Що ти мені зробиш?
Ліроін мовчав, щоб не загострити ситуацію, ще гірше.
Мішель тихо розв'язала Ліріона, але наказала йому сидіти і не рухатися.
Пірат біля якого на стільці була зв'язала Еліза щось бубнів собі під ніс:
- Ви всі  такі нікчемні та безпорадні, мені просто смішно,- з реготом відповів він.
-Ви готові до смерті мої любі?
Враз  пірат підніс гостре лезо клинка прям під шию Елізі.
Очі Ліріона стали чорні, наче капіляри  його очей луснули , вени на руках стали темно-сині, його тіло заполонив жар.
- Що?,- запитав він, та підніс лезо ще ближче. По очах Елізи стікали солоні сльози.- Шкода, що така краса пропаде.
Ельф підскочив так швидко, що той телепень навіть не зрозумів.
Ліріон встромив його ж рукою лезо яке тримав пірат йому ж самому в серце. Він тримав його і водночас дивився своїми скляними чорними очима на пірата в якого з рота йшла кров. Він насолоджувався тим як цього покидька покидає життя.