Танукі

ТАЄМНИЙ СВІТ НА ПОРОЗІ 
🌿
ТАНУКІ 
Прийшовши до берега моря, вони побачили затишний будиночок оточений різнобарвними рослинами. Кайлан виявив зацікавлення:
- Це виглядає як прекрасне місце. Хто живе в цьому будиночку?
Будинок був виготовлений з теплого дерева, з навісом від сонця та барвистими гіллями обрамлений вхід. Навколо нього цвіли різні рослини та квіти, надаючи йому атмосферу затишку та гармонії з природою. На веранді стояли дерев'яні стільці та стіл, створюючи зону для відпочинку та розмов.
Команда наближалася до цього будинку, під ногами була зелена трава та стежина з дерев'яних кілець.
Вони постукати до дверей будиночка, і відчинили їх. Перед ними розгорнувся вигляд на затишну оселю, а поруч стояло міфічне створіння Танукі. Маргарет, Герет і Кайлан привітали їх з радісними посмішками, вклонились Танукі, а оселю наповнив атмосферу радості та тепла.
(Танукі - це японський вид хижих ссавців, схожих на тхора. Вони володіють характерною зовнішністю, з короткими ногами і великими животами. Танукі часто зображують у японській міфології та фольклорі як комічних і хитрих істот. За легендами, вони можуть змінювати форму і мають магічні здібності. Танукі часто асоціюють з доброзичливістю та щедрістю в японській культурі.)
Еліза з настороженням дивилася на це створіння, але воно було миле, а його оселя наповнювалася японською культурою.
Усередині будинку вас зустрічала традиційна японська естетика. Затишний та мінімалістичний дизайн створював атмосферу спокою. Татамі (стеляні мати) вкривали підлогу, а низькі столики дозволяли сидіти на підлозі.
Маленькі японські світильники освітлювали кімнати, а ширма з рисового паперу вдавалася в розкішні куточки оселі. Аромат традиційних японських трав заповнював повітря, створюючи атмосферу гармонії та спокою.
Створіння яке стояло на двох ногах тримало в лапах чашку чаю, дивилося на мандрівників які стовбичили на порозі його оселі.
Господар не чекав гостей але він був радий побачити когось за стільки років.
Лише Лірон знав його, вони добрі приятелі, тому ельф підійшов до танукі.
Коли він впізнав Ліріона, поклав чашку  на стіл та йшов йому назустріч.
- Ліріоне, я не чув про тебе століття.Як ти сюди потрапив?
-Довго розповідати, але наша місія важлива,- повідомив Ліріон, поклавши руку на серце, та підійшов ближче. Інша частина команди стояли біля входу, не хотіли  ризикувати.- Ми прийшли зупинити темряву, що загрожує цьому світові.
-О, це серйозно. Тоді ви точно потребуєте моєї допомоги,- запропонував танукі.- Розкажіть, як я можу вам допомогти.
Еліза не стала довго стояти, цікавість перемогла вона хотіла познайомитися з ним.
-Ми шукаємо шлях до темного лісу,-уточнила дівчина, та направилася ближче.-Нас веде наша доля, і ми впевнені, що ви можете нам допомогти.
Танукі був вражений красою юної дівчини, він здивовано споглядав на неї.
-Темний ліс – це небезпечне місце, але я готовий вас провести.
Герет теж не стояв осторонь тому коли зробив крок він, то і решта пішли всередину будиночка.
-Дякуємо за допомогу, Танукі,-висловив подяку чоловік.-Це значить для нас багато.
Танукі метушився та бігав по будиночку, він запалював  свічки та ароматизатори.
-Ви завжди можете розраховувати на мене,- запропонував звір, запалюючи свічки.-І, можливо, я знайду для вас ще додаткові поради у моїх магічних запасах.
Танукі радо вітав гостей у своєму будиночку та вказав на велику поличку, наповнену довідниками та книгами. Він пояснив, що це його колекція знань про різні світи та пригоди.
- Зараз, щось пошукаю.
Танукі почав переглядати свої книги та довідники, вибираючи той, що міг би бути корисним для Ліріона та Елізи.
- Ой вибачте, я навіть не представився,- занепокоєно вимовив звір,- Мене звати Сора.
(Сора, що перекладається як небо або небеса.)
- Ну ти мене вже знаєш, тому дозволь мені представити своїх друзів,- розпочав Ліріон.
- Ця юна леді, Еліза, вона з світу людей,- він жестами показав на дівчину, яка розглядала різні колбочки та склянки.
Сора перевів погляд на неї, а та в свою чергу вклонилася. Звір помахав голову висловлюючи привітання.
- Ця пані з прекрасними кучерями- це Маргарет, вона чаклунка та відьма,- Маргарет подарувала йому свою чарівну посмішку.
- Ну, а цей юнак Кайлан, а з ним Герет.
Звір поклав книгу яку тримав в лапках, і підійшов до Герета.
- Я про тебе десь чув, ти Відьмак?- зацікавлено запитав він.
- Ну так, раніше коли був молодий та мав два ока,- жартуючи зазначив він, показуючи на пов'язку.
Сора витягнув лапу, а Герет її потиснув.
- Вітаю тебе відважний чоловік, я знаю, що ти куриш,-зауважив звір, підійшов до шафи та дістав дерев'яну люльку.- Це для тебе.
Герет підійшов та взяв її до рук.
- Дякую з такий чудовий подарунок.
- В мене є багато різних корисних трав, можеш закурити,- запропонував Сора.
Ця люлька призначалися для лікування, тому вона була корисна.
- Я радий вітати вас в своєму будинку,- сказав звір, надягаючи свою накидку.
Танукі направився до своєї полички та пішов шукати книгу.
Сора рухався легко між поличками свого будиночка, вибираючи книгу для Ліріона та Елізи. Після кількох мить він повернувся з однією із старовинних книг, обгорнутих таємничим атмосферним обкладинкою.
-Ось книга, яка може містити важливу інформацію про темряву та те, як з нею боротися,- запропонував звір, розгортаючи сторінки де були зображені злі чудовиська цього світу.-Нехай вона буде вашим свідком у подорожі.
Ліріон та Еліза прийняли книгу з подякою, готові розгорнути нові сторінки пригод у своїй місії збереження світу.
-Сора, чи могли б ми переночувати тут?- запитав ельф.-Нас завтра  чекає важлива подорож, і трошки відпочинку не зашкодить.
-Звісно, ви завжди вітаєтеся в моєму скромному будиночку,- відповів Сора.-Є невеличке гостьове спальне місце вгорі. Почуваєтеся як вдома.
Мандрівники виріши прогулятися на березі моря, розглянути території.
-Насолоджуйтеся вашим часом на березі ! Обід буде готовий, коли ви повернетесь.
- Дякуємо, Сора,- подякував Еліза.-Ти дуже вмієш гостинно приймати.
-Вам може знадобитися допомога з обідом?- запитав Ліріон.- Я залишусь тут і підтримаю Сору у готуванні.
-Нам буде цікаво подивитися на море,- заявила дівчина.- І ти, Ліріон, можеш з нами приєднатися, коли закінчиш.
- Добре.
                                              ***
Лірон залишився та допомагав танукі. Інші члени команди пішли розглядати територію яка їх оточувала.
Вони зачинили двері, та попрямували до берега. Надворі ясно світило сонце, співали пташки, та була затишна атмосфера.
-Цей світ такий чарівний,- сказала Еліза, ідучи по зеленій травичці, розглядаючи маленькі гори та безкрайне море.-Я навіть не уявляла, що може бути щось подібне.
Герет закурив, а за ним йшов Кайлан.
- Тут так спокійно та красиво,- додала Маргарет
- А як вам такуні, який вас впустив?- запитав Герет, випускаючи дим.
-Він дуже миле створіння,- втрутився Кайлан.-Таке мирне та гостинне.
В цей час Лірон допомагав на кухні. Вони розмовляти про спеції які можна додавати в страви, ділилися рецептами та секретами кулінарії.
-Здається, я відчуваю запах свіжого лісового повітря,- сказав він до танукі.- Може, ще додам кілька трав до обіду.
Інші  члени команди підійшли до берега моря.
-Дивіться, як красиво!,- із захватом заявив юнак.- Це просто неймовірно.
-Так, а морське узбережжя таке спокійне,- додала Маргарет.-Це як раїське місце.
Кайлан  нахилився та поглянув в воду, вона була така прозора та синя.
-А може, навіть у нашому світі такі краєвиди виглядають дивовижно, просто ми рідко їх помічаємо,- пробуркотів Герет.
- Дивіться, як воно тепле!- з радістю промовила дівчина, занурюючи руку у воду.-Це неймовірно! 
-Так, морські пригоди вже розпочались,- заявив Кайлан.
Кайлан та Еліза мочили руки, насолоджуючись цим теплом та краєвидом. Маргарет дивилася на Герета, який закурив, та мав як завжди вигляд суворого чоловіка.
Жінка посміхнулася до нього, той це помітив, тому промовив далі:
-Ліріон там готує обід, якщо щось. Може, ми повернемось до нього і Сори після прогулянки?
-Звучить чудово,- відповіла Еліза споглядаючи на море.-Трошки насолодимося цим чудовим місцем, а потім підемо назад.
Прогулюючись вздовж берегу перед ними розкривався вид прекрасного місця.
Берег моря був покритий м'якою, білою пісковою доріжкою, яка мовби змінювала свій відтінок від бежевого до сріблястого за сонячного світла. Вітерець нес морський аромат і теплоту, розправляючи волосся усім членам команди. Синє небо вигравало своїм насиченим колоритом, а сонце припікало зверху, додаючи своє тепло.
Море випадково дарувало їм шепіт своїх хвиль, і віддалені гори в лісі надавали картині загадкової величі. Лірична гармонія природи перепліталася зі щасливими усмішками та спільною подорожжю цієї несподіваної групи.
Еліза посміхалася, знявши взуття вона прогулювалася босими ногами по м'якій траві.
Вільний вітерець ласкаво обдував босі ноги Елізи, а трава, ніби ніжною ковдрою, вигравала податливість під кожним кроком. Відчуття землі та природи наповнювали її душу радістю, роблячи цей момент ще більш особливим у цьому чарівному світі.
- Думаю, нам час повертатися,- запропонував Герет.
Вони вирушили назад до оселі Сори, під час подорожі вони дуже зголодніли, і розуміли, що на них чекають смачні страви, та знайомство з новою культурою.
Еліза перша відчинила двері, та заціпеніла на місці. Вона побачила, що поряд з Лірон стоїть дорослий чоловік і носить страви на стіл.
- Елізо!, чому ти стоїш?- запитав Кайлан.- Дай нам знати всередину!
Еліза зробила невпевнений крок, в цей момент чоловік  їх помітив,  націлив на неї погляд та посміхнувся 
- Вибачте леді, я забув попередити, що я маю здатність перетворюватися на все,що завгодно. Думав вам буде легше мене сприймати як людину, а не тхора який ходить на двох кінцівках.
Інші теж чули його розмову, тому сприйняли все як є,особливо Герет в його характером було легше всіх сприймати.
Чоловік приблизно 40 років з темним волоссям та карими очима виглядав високим і впевненим. Він мав легку щетину на обличчі, а його вбрання складалося з білої вовняної сорочки та брюк, що надавало йому стильний та дбайливий вигляд.Рукава його сорочки були закотяні, демонструючи сильні та міцні руки, які надавали йому вигляд енергійного та працьовитого чоловіка.
В цей момент виглянув Лірон.
- О друзі, ви якраз вчасно, ми вже накриваємо на стіл.
- Я дуже зголоднів,- згадав Герт.
- Все вже готово, можете сідати,- запропонував Сора.
Стіл був розташований в стилі обертового японського бенкету, прикрашений квітами сакури та свічками. Всі учасники розташувалися навколо столу, а на його поверхні розташовані різноманітні японські страви:
Різні види суші-ролів, сашімі,місо-суп, такоякі, рамен, та омлет
Усі ці страви сприяли враженням подорожі, а витончена композиція столу додавала вечері атмосферу урочистості та затишку.
Всі смакували страви, та насолоджувалися першим днем перебування в цьому світі. І тільки Ліріон почувався так, наче він знову вдома.
- Це дуже смачно,- сказала Маргарет, наминаючи суші.- Я візьму в тебе рецепти.
Сорі було приємно, що його хвалять, а також був радий зустрічі з другом, та іншими людьми, особливо йому імпонував Герет.
- Дякую,я дам тобі книгу з рецептами, в мене їх вдосталь.
Маргарет куштувала всі страви, та була дуже задоволена. Кайлан теж був радий, тому що він родом з Японії, і чесно кажучи скучив за цими ставами.
Лише Герт сидів з загадковим обчиччям, але всі знали, що він завжди такий.
Маргарет штурхнула його.
- Що?
- Ти не хочеш поговорити з компанією?
- А, так вибачте,Сора можеш розповісти як нам завтра вирушити далі?
Еліза випрямила спину, та поглянула на Сору.
- Вам потрібно знайти човен,- пояснив він.- Наскільки я пам'ятаю то він десь тут на березі.
- А куди нам пливти?- запитав Кайлан.
- Я дам вам компас,- сказав Сора, вставши зі стола підійшов до шафи. Дістав кулон на якому був компас та вручив його Герету. Чоловік одягнув його на шию.
- Він допоможе вам дістатися берегу, який вам потрібний,- вів він розмову далі.- Але це займе цілий день тому ви переночуєте, та зрання відправитеся.
- Я дам вам запас їжі, там ви зустрінете інших жителів цього світу, вони допоможуть вам рушити далі.
- Дякую,-відповів Герет.
- Герт, ти чудовий чоловік, давай вип'ємо?- запитав він, дістаючи пляшку вина , та відкоркував її.
Сора дістав келихи, та налив кожному.
- Воно безалогольне, тому пригощайтеся,- запропонував він.
- Мені дуже приємно зустріти тебе,- заявив Герт.
- Мені теж.
Допивши вино, Сора запропонував показати їм свій задній двір.
                                           ***
Сора зібрав всіх на дворі, і вони вирушили не в бік моря, а на задній двір де був ліс.
- Зараз ви більше дізнаєтеся про цей світ,- повідомив він.
Йшли вони лічені хвилини, зайшовши на задній двір, рушили по стежині, і тоді їхнє серце заціпеніло.
Перед ними розкривався вражаючий водоспад, який струмками каскадами спускався по величезних кам'яних ступенях. Відтінки синього неба і зелені дерев зливалися в одне чарівне видовище. Вода співала свою природню мелодію, створюючи враження гармонії.
Високі дерева стояли як стражі навколо, тіні від величезних гілок та листя створювали гру світла і тіні. Річка  доповнювала цей красивий пейзаж своєю неперевершеною грацією та таємничістю.
Магія цього місця віддзеркалювалася в очах кожного з них, і навіть звук водоспаду ніби викликав щось внутрішнє, що збирало їх разом у цій подорожі.
Вони підійшли до великої річки, яка струмками течії проймалася серед величезних кам'яних мас та формувала прекрасний водний пейзаж. Зелені береги виблискували в промінні сонця, а вода в річці була такою прозорою, що видно було мальовниче дно.
Річка бігла своєю дорогою, сплітаючись між камінням, а їхні кроки лунали на березі, утворюючи мелодійний супровід для цього водного чарівника. Сплеск води, гомін течії та спокійна краса річкового потоку створювали атмосферу та спокій в цьому неймовірному місці.
- Це місце моєї душі,- наголосив Сора.- Я люблю його.
- Це...-починає дівчина
- Це неймовірно!- доповнив Кайлан.
Вони рушили ближче до водоспаду, всі розглядали це місце, і тільки Герет йшов з серйозним виразом обличчя.
Сора підійшов до нього.
- Друже, зараз ми будемо обговорювати план вашої подорожі.-Сора поклав руку  йому на плечей.
Прийшовши вони побачили місце під деревом де були дерев'яні лавки, та килимки.
Кожен зайняв своє місце.
Еліза сіла поруч з Ліроном, Маргарет з Кайланом, а Сора сів ближче до Герета.
- Вас чекає не легкий шлях,- почав Сора.-  Я не все знаю про цей світ, бо якщо вірити легендам він не має кінця. Тут живуть всі існуючі істоти з усіх легенд і міфів , з усіх казок  та книг.
-  Я пам'ятаю як сиділа в коледжі на парах, яке було моє життя,- згадала Еліза проводячи пальцями по лавці.- Я б не повірила, що колись буду сидіти тут.
- В житті буває всяке, не знаєш куди воно тебе занесе,- сказав Герет.
- Тож, як я вже казав я дам вам запас їжі, і книгу,- підсумував Сора.- Ну і не забуваємо про компас.
Еліза слухала розповідь цього чоловіка, але відчула чийсь погляд. Десь серед дерев пильно дивилися чиїсь очі.
Дівчина смикнула Ліріона, та тицьнула пальцем кудись поміж дерев.
Сора помітив це та повернувся в той бік.
- Ой, це мій друг,- пояснив він.- Йди  сюди мій любий!
З місця де кілька секунд тому були чиїсь очі вийшов білий мов сніг  леопард.
Він насторожливо підходив до чужинців, всівся біля Сори, та пильно дивився на них.
Сора нахилився та нашіптував щось тому на вухо.
Звір трохи розслабився та приліг біля ніг чоловік. Той провів  рукою по його шерсті.
- Щож, думаю, я розповім та показав вам достатньо,- сказав чоловік, вставши з лавки.- Ходімо назад до будинку.
Команда слухняною пішли за Сорою до його оселі.
Коли вони поверталися то зрозуміли, що вже темна ніч, а там де овни були був ясний день. Ніхто не запитував, бо вже звикли до всього не звичайного.
Зайшовши всередину Сора приготував всім чай, та дав кожному по смаколику.
- Дякую,- сказала Еліза.
Чоловік посміхнувся до неї та підняв брову. Дівчина розуміла, що цей чоловік дуже таємничий.
Лірон всівся поруч з Елізою, приобійняв її та притулив до себе. 
Помітивши це Сора дуже змінився в виразі обличчя.
Маргарет сварилася з Геретом, щоб той перевдягнувся. Зрештою він здався та змінив одяг.
В теплій компанії та чаєм вони сиділи в вітальні та дивилися на камін.
Еліза заснула в обіймах Ліріона, тому той дбайливо відніс її на ліжко яке приготував господар, та повернувся назад.
Зрештою всі втомилися та заснули. Завтра настане новий день і нові відкриття, а зараз варто відпочити.