Іскри любові серед вершин

6
🌿
ІСКРИ ЛЮБОВІ СЕРЕД ВЕРШИН
Будинок Ліріона був старовинним із зеленувато-сірої кам'яної стіни, покритою виноградною лозою. Його висока вежа виглядала, ніби злита з природою лісу, а великі вікна дозволяли багато природного світла проникати всередину, відтворюючи відчуття легкості та сполучення з оточуючим лісом. За будинком простягався красивий сад, наповнений різноманітними рослинами та квітами, а Ліріон ретельно дбав про кожен його куточок.
Вона зупинилася із захопленням, оглядаючи вежу,  та зачаровано дивилася на густий сад. Її очі виражали захоплення перед теплим та природним обличчям лісового житла ельфа.
- Який він гарний, наче з якось казки!,- із захопленням вигукнула вона.
- Так, я дбаю про нього відколи тут живу,- відповів він.
Ліріон пішов всередину будинку, і Еліза пішла за ним. Зайшовши всередину вона була вражена різноманіттям книг, та різних антикварних дрібниць. 
Це був рай для неї, бо вона любила ходити на барахолки і музеї, її чимось притягувала  ця атмосфера старовинності. Тож вона розглядала кожен куточок будинку, поки він пішов на кухню заварювати чай.
Всередині будинку Ліріона була кухня, ванна кімната  та велика спальня ,там панувала затишна аура.
Стіни зроблені з природних матеріалів виглядали, як частка лісу перенесена всередину. Меблі мали органічні форми та природні кольори, нагадуючи про злиття з природою.
У великій кімнаті стояло дерев'яне ліжко з м'якими подушками, та затишний диванчик. Домашні рослини прикрашали простір, даруючи свіжість та життєву енергію. У кутку стояв невеликий альтар з природними артефактами.
Еліза підійшла щоб роздивитися його ближче.
-Це місце, де я знаходжу спокій та дозволяю природі наповнити моє серце,- почувся його голос ззаду дівчини.-Ти вільна вибрати будь-яке місце для медитації чи відпочинку.
-Це просто чарівно,- відказала вона тримаючи в руках посібник для догляду за рослинами.-Як часто ти проводиш час тут?
-Я намагаюся проводити тут час щодня, щоб підтримувати гармонію з природою та себе,- відповів він   тепер з кухні.-Ти теж можеш відчути цю злагоду.
-Це точно,- погодилася вона розглядаючи все що було тут, бо цей дім був її мрією.- Дякую за те, що дозволив мені зазирнути в твій особистий світ.
Гарячий чай чекав на кухні, тому вона зручно вмостилася на кріслі, а Ліріон саме дістав тістечка які приготував сьогодні зранку.
-Вітаю тебе в моїй скромній кухні,- наголосив він, хоча скромною її не назвеш, вона  була дерев'яна та досконало чистою,  це там був білий стіл, за яким саме сиділа Еліза.-Спробуй цей чай і тістечка, я спік  їх сам,- вимовив він діставши їх з кухонної шафи.-Що думаєш?
-Виглядає дуже апетитно,- відповіла вона, та вже смакувала один з них.- Дякую за гостинність. Ти навіть готуєш сам?
- Так, природа навчила мене цьому. Вона подарувала найкращі інгредієнти прямо з лісу. Сподіваюся, тобі смакує.
( Не знаю що там дав той ліс, але  на смак вони були з горіхами та лимоном )
-О, це справді смачно! Ти, здається, не лише відмінний воїн, але й талановитий кулінар.
Ліріон покраснів, та сів навпроти неї, і налив собі чаю з  чайничка. Сервіз в нього теж був прекрасним, він віяв океаном тому що був синього кольору.
- Дякую,- відповів він.- Готування - це для мене не просто приготування їжі, це ще один спосіб сполучитися з природою і вираження вдячності за її дарунки.
-Я вражена. Це справді особливе місце та смачна їжа.
Наминаючи вже 5 тістечко, Еліза почула що хтось стукає у вікно.
- О, не бійся це Тео,- повідомив він та пішов відчиняти вікно в спальні.
Коли він зайшов на його руці сиділа сіра сова, на фоні Ліріона вони були дуже схожі.
- Колись він поранив крило, а я його вилікував,- пояснює він, та гладить сову.- Тепер він час від часу навідує мене.
Тео злетів та сів на бильце крісла де сиділа Еліза.
- Не бійся,- заспокоював він дівчину.- Він не завдасть болю, він занадто хороший для цього світу, йому просто цікаво хто ти.
Ліріон дістав з шухляди смаколики для нього, це були комашки та жучки. Тео сів  йому на плече  та наминав прямо з рук ельфа. Судячи з усього він любив Ліріона та довіряв йому.
                                             ***
Після чарівного переривання їхньої їжі, вони вирушили на місце тренувань. Ліріон взяв лук і стріли, готовий допомагати Елізі в оволодінні мистецтвом стрільби з лука.
Коли вони вийшли на галявину, сонце сяяло теплими промінчиками, та чарівне поле вражало своєї зеленню.
-Пам'ятай, сила та точність - ключові елементи. Тримай лук міцно, але не напружуй занадто,- зауважив він.-Спробуй цілитися у центр мішені.
-Розумію,- відповідає вона та стає в позу, як вчив її Лірон.
- Дуже добре. Ти швидко вчишся,- каже він.- А тепер спробуй випустити стрілу, коли будеш у русі.
Еліза перевіряє свою позицію і випускає стрілу.
-Відмінно! Ти дійсно маєш талант. Тримай цю рухливість під час бою, і ти станеш досконалою лучницею.
Зорі пливли на небі, свідчачи про те, що ще один день в цьому чарівному світі повільно насувається до завершення.
Еліза і Ліріон повернулись до готелю, аби забрати її речі. Затишні коридори готелю освітлювались блідим світлом ліхтарів. Еліза відчувала суміш хвилювання та трошки неуправління перед ідеєю спільного життя з Ліріоном. Десь в середині вона розуміла, що він зможе захистити її та підтримати, але все ж таки Маргарет вона любила більше.
Еліза пішла забирати речі. Вона взяла саме основне: ноутбук, нижню білизну, декілька книг і одяг( але не весь) і саме головне це щоденник, але вже новий та чистий. Вона вирішила, що хоч вночі вона буде з Ліріоном, але всеодно буде приходити до Маргарет.
Поки вона думала, що ще взяти то в цей момент знизу Ліріон пояснював Маргарет ситуацію яка була вночі, і запевнив що з ним вона буде в безпеці.
- Добре,- з легкістю відповіла вона.- Я теж гадаю, що з тобою їй буде краще.
- Я думаю, що вона буде приходити до вас кожен день,- запевняв він жінку.- Я знаю як вона вас любить, і я вас теж.
Еліза склала все в велику сумку, а ноутбук в чохол, і саме спускалася сходали, помітивши це Ліріон підбіг та забрав тяжку сумку.
Еліза вдячно обійняла Маргарет, яка тепло посміхалася.
-Дякую за гостинність,- з теплом відповіла вона , сильніше обійнявши Маргарет.- Обіцяю, я буду завітувати, нехай навіть на чашечку чаю.
-Буду чекати на тебе, моя дорога.
І так, з виразами вдячності і приязності, Еліза закрила двері своєї кімнати в готелі, готова розпочати новий етап життя в будинку Ліріона.
( А точніше вимушений етап, бо хоч вона і любила Маргарет, але не змогла відійти він тієї ночі коли побачила ту постать)
Зайшовши знову в будинок Ліріона вона почала розкладати речі в спальні, поки він готував смачну вечерю.
Він перевдягнувся в зручний одяг та пішов на кухню, залишивши Елізу. 
Дівчина розкладала книги на полички, ноутбук поставила на дерев'яний стіл, а речі в комод.
Елізу бентежило запитання, де вона буде спати, але тут стояв гарний м'який диванчик, і вона присіла щоб протестувати який він м'який. Він виявився таким затишним та м'яким, що вона взяла свій плед, який прихопила з собою та поклала його на диван.
Тож коли вона справилася з завданням пішла на кухню до Ліріона.
Ліріон приготував смачні макарони з соусом, печені овочі, а також салат із свіжих трав та оливковою олією. Стіл був накритий різноманітними стравами, наводячи атмосферу справжнього свята.
- Ого, ти швидко,- із захопленням зауважила вона.
- Напевно ти досить довго розбирала речі, що я встиг все зробити,- з усмішкою відповів він.
Вдвох вони смакували смачну вечерю, насолоджуючись не лише їжею, але й приємною компанією один одного. Все навколо створювало атмосферу спокою та затишку.
Еліза відчувала що вперше в житті їй так добре поряд з хлопцем, тому що за життя вона не могла навіть знаходитися з ними поряд, але з Ліроном вона відчувала щось нове.
Ліріон помітив усмішку на її обличчі та сказав: 
- Бачу, що тобі  тут комфортно,-починає хлопець.- Ми тут будемо разом протягом цього етапу , і я допоможу тобі  навчитися багато чому.
- Але, в нас залишився не місяць, а лише кілька тижнів,- вів він далі.- Тому що вона знайшла вас, а це означає щось не добре.
(В цей момент їй було байдуже на все, вона хотіла назавжди залишитися в цьому місці, поряд з цими людьми, та Ліроном.)
- Так, я розумію.
Коли вони повечеряли, він прибрав на кухні, а Еліза пішла в ванну кімнату, прихопивши з собою піжаму вона набрала гарячу ванну, та насолоджувалися затишком будинку ельфа.
Ліріон пішов застелювати їй ліжко, бо ще не знав, що вона хотіла спати на дивані, він хотів віддати їй зручне місце. Тож він застелив ліжко для Елізи та диван для себе. 
Коли вона вийшла він пояснив, що застелив ліжко для неї, та пішов в ванну.
Еліза не стала його запитувати, натомість лягла в затишне ліжко прихопивши ноутбук. Вона перевірила  повідомлення, але там не було нічого, тому дівчина  вимкнула світло,  провалилася в солодкий сон.
Ліріон вийшов,  пішов спати  на диван, та теж заснув.