Зустріч із таємним світом

Розділ 1
🌿
ЗУСТРІЧ ІЗ ТАЄМНИМ СВІТОМ 
Під м'яким дотиком вітру, Еліза і її нова подруга вирушили на конях через ліс. Шум листя та пісні пташок створювали атмосферу магії, а стежки лісу вела їх уперед до Міражного перехрестя. Серед зелених дерев і мелодій природи вони обговорювали таємниці селища та подорожі, яка розкривалася перед ними.
Тож коли вони приїхали в  готель у Міражному перехресті то він  вражав своєю старовинною красою, з величезними дерев'яними дверима, теплими тонами дерев'яних підлог та меблів. Архітектурна елегантність створювала атмосферу, де час зупинявся, а історія перепліталася з сучасністю.
-Вітаю вас, Елізо! Ваша кімната на другому поверсі – справжня прихована перлина. 
-Просто пройдіть коридором, поверніть направо, і ви знайдете старовинні двері, що виведуть вас на затишну кімнату,- порадила жінка.-Насолоджуйтесь вашим перебуванням!
Еліза вирушила в коридор, де стелі вишукано прикрашені віковими люстрами. Вона стежила за вказівниками, які вели її до дверей кімнати на другому поверсі. Під час прогулянки коридором вона відчувала, як атмосфера готелю вбирає її в свої мистецькі обійми.
Еліза відчинивши двері, залишилася здивованою – її речі вже знаходилися в шафі, а улюблені книги, які вона взяла з собою, стояли на поличках.
- Спочатку час, потім ця невідома жінка, і ось це!- промовляла вона до себе.- Напевно  просто співпадіння.
Присівши на край ліжка, вона поглянула на стелю, та хотіла просто залізти під ковдру і заснути.
Еліза, стомлена від дороги, розпочала готуватися до відпочинку. Але, відчинивши вікно, вона помітила юнака, що виходив із лісу. В нього були довгі вуха, і дивний одяг.
Його сірі очі і витончена постава дарували ауру загадковості, а серце Елізи відразу забилося швидше.
- Привіт!,  - вигукнув він,  та наближався ближче до вікна.
Еліза, не втримавши радості, вискочила з готелю і побігла йому назустріч, готова дізнатися більше про таємничого гостя з лісу.
Вона вибігла так швидко як тільки могла. Коли вона поглянула на нього то відчула, що він особливий.
Дівчина сильно злякалася, але трималася в нормі( Можливо тому що не кожен день зустрічаєш хлопця який схожого на ельфа).
-Ви...ельф? Я думала, що вони існують тільки в книгах та казках,- запитала вона та  розглядала кожен його сантиметр.
Він наближався ближче до неї.
-Я Ліріон, страж лісу,- він відповів, і  зловив її погляд на собі і йому стало трішки ніяково,- Так, я ельф, принаймні мої родичі ельфи ,та мій батько. То,ти новенька тут?
-Так, мене звуть Еліза. Я приїхала з Лондона. Це місце дійсно особливе, - вона відвела погляд від нього.
-Так, наше селище має свою унікальну красу. Ліс тут живе своїм життям, а ельфи служать йому вірними сторожами. Ти, ймовірно, не знаєш про наші давні традиції?
( Ну якщо взяти до уваги фентезі яке вона читала то так, знає, але не думала, що вони існують насправді. Щоб не лякати його вона просто відповіла, що не знає)
-Наші традиції охоплюють глибокий зв'язок з природою. Кожен ельф дбає про баланс у лісі та відданий його охороні,- повідомив він.-Ми святкуємо зміни сезонів та вшановуємо древні ритуали, які надають енергію нашому світу.
-Це дійсно чарівно. Як я можу взяти участь у ваших традиціях?
Вона вже пожаліла про сказане, тому що боялася, хто там ще може жити і чи цей ельф добрий.
-Ти вже стала частиною нашого світу,- зізнався він, діставши з кишені листя, він протягнув його їй в руки.- Завтра вранці ми влаштуємо особливу церемонію вдячності за нового духа, який прийшов до нашого селища. Бажаєш приєднатися?
( Духа? тут точно щось не те, але бажання втрапити в пригоду, або радше в халепу, було досить заманливо)
- Ну, можливо...або так! Я піду.
- Еліза. Будь готова рано вранці. Зберемося біля Дерева Мудрості, щоб вшанувати новий день та твій прихід до нашого спільноти.
І, він пішов. Вона ще довго витріщалася на нього. Запхавши листя в кишеню, вона вирушила назад до кімнати.
( Він вручив її не листа, а се листя, то були три листочки яблуні)
Ліріон випромінював загадковість, його очі віддзеркалювали глибину лісу. Еліза відчувала, що він не звичайна людина, а щось більше, щось, що пов'язане з природою і таємницею. Перед нею стояв страж лісу, і доторкання його словами викликало в її серці хвилювання та цікавість.
Еліза  відчула в себе момент здивування та захоплення, коли оточення виявилося куди більше, ніж здавалося на перший погляд. Її серце наповнилося відкриттям, а світ навколо здавався неймовірною казкою. Зорі в її очах відблискують подивом перед цими міфічними істотами та чарівною красою їхнього селища.
- Якщо ось так легко тут розгулюють ельфи, то цікаво хто тут ще живе.( Якби вона знала, хто ховається в лісі, то  вже б поїхала звідси прямо зараз)
Тож, вона попрямувала до своєї спальні, бо було вже пізно, гепнулася в подушку і заснула. Навіть коли її звали на вечерю вона вже бачила п'ятий сон.