Dar Dac (Даценко Дар’я)
Міраж
Кіносценарій за мотивами оповідання Едогава Рампо «Мандрівник з картиною»
****
В центрі кімнати розміщений круглий масивний стіл, застелений червоним бархатом. На ньому стояла пляшка з дорогим вином і декілька келихів. Двері були зачинені. У вікна пробивалися останні промені вечірнього сонця. В таємничій напівтемряві, на сусідніх кріслах сиділи двоє чоловіків. Темноволосий молодий журналіст, тримав у руках невеличкий записник і кидав обережні погляди на його сусіда, вже посивілого статного пана, який пустими очима дивився у вікно, де виднілося море.
Журналіст прокашлявся.
Журналіст.
Чоловік, сиплим голосом перебив молодого хлопця, не відводячи від вікна очей.
Чоловік.
Журналіст.
Чоловік.
Журналіст.
Чоловік.
Чоловік зітхнув, та продовжив.
Чоловік.
Чоловік.
****
Узбережжя Уодзу. Під покровом сосен зібрався натовп людей. Всі нетерпляче вдивляються в далекі простори безмовного моря. Вода і небо здавалося зливаються один з одним в густий попелясто-сизий туман серпанку. Чоловік (зараз йому років сорок), разом з усіма вдивляється у далечінь, примруживши очі.
Раптом, в похмурій імлі – там, де, здавалося, повинно починатися небо, проплив білий парус. Почали з’являтися очерки далекого, порослого соснами, півострову Ното.
****
Знову кімната.
Чоловік примружив очі та з усмішкою глянув на журналіста, котрий дуже швидко строчив у записнику.
Чоловік.
Чоловік протягнув руку до келиха з вином і вдивлявся у червону рідину, яку пронизувало промені сонця.
Чоловік.
****
Шоста година вечора. З перону від'їжджає потяг. У вагоні сидить Чоловік та незнайомець, поруч з яким, притулена лицьовою стороною до вікна, стояла картина.
Голос за кадром:
Чоловік.
Потяг засопів і з брязканням потягнув склад. Чоловік дивився у вікно, за яким проносилися море, піщаний берег, обривисті скелі і знову море.
Чоловік.
Незнайомець, що сидів у дальньому кінці тьмяно освітленого вагона раптом піднявся і почав дбайливо загортати в шматок чорного атласу велику картину.
Чоловік перетрусив очима, дивлячись на це.
Голос за кадром:
Чоловік.
На мить, картина блиснула яскравими, надзвичайно живими фарбами. Чоловік приголомшено відкрив рота, але одразу ж відвів погляд. Однак, не в силах боротися з цікавістю, крадькома глянув на володаря дивної картини й був вражений ще сильніше.
Попутник був одягнений у старомодний, надзвичайно тісний чорний костюм, який ідеально сидів на довгій зсутуленій фігурі незнайомця. Обличчя було блідим, виснаженим, лише очі блищали якимось диким блиском. Розділені акуратним проділом волосся блищали чорним маслянистим глянцем
Голос за кадром:
Чоловік.
Звернув картину, незнайомець несподівано обернувся до чоловіка. Їх погляди зустрілися. Незнайомець криво і трохи зніяковіло посміхнувся. Чоловік машинально вклонився у відповідь.
****