Розділ 5

Як тільки я зручно вмостилась на мохові під деревом, як у кущах щось зашурхотіло, а через якусь мить звідти вийшло два силуети, що були значно більшими за мене. Під місячними променями в руках одного з них блиснув меч, в інших були ножі. Видно, це були розбійники з Рослейгу. 

Видно, ніч спокійною не буде, адже навряд чи вони прийшли до мене, щоб привітати у Рослейгенському лісі. 

Я стиснула руків'я меча, чекаючи поки вони підійдуть ближче. 

Руки тряслись, а серце наче намагається вирватися з грудей та втекти якомога далі звідси. Я ще ніколи не була в справжньому бою. 

Я зварила очі й почала рахувати від десяти до одного, щоб заспокоїтися та взяти верх над своїми емоціями. 

Десять, дев’ять, вісім, сім. Зовсім неподалік злетів птах, порушивши майже ідеальну тишу шумом крил. Шість, п’ять, чотири. Розбійниками залишалося лише з два кроки. Три, два, один… 

Різко скочила на ноги зачепившись лівою рукою об меч одного з противників, але змогла втримати меч перед собою. За кілька ударів мені вдалося вибити меч з рук. Ті що були з ножами не наважувалися підійти до мене. 

Через темряву навколо я ледь помітила як один з них підняв меч. Він спробував знову напасти, але на його боці була лише така сама невдача як і минулого разу.

Вони відступили й темні гілки кущів сховали їх, й лише болюча рана на руці нагадувала про те, що було тільки що тут. 

Я відчула як слабшають ноги й опустилась на мох. Наляканий кінь повернув до мене голову, наче запитував “що тепер робитимемо?”. 

Залишатися тут на ніч, в тим паче спати було б геть не розумно. Залишилося лише спробувати знайти дорогу до міста, якщо пощастить, то там я можу купити трави для рани. Їх можна було б і в лісі знайти, але на жаль уроки з цілительських трав я дуже вдало проспала…

На пошуки міста в мене пішла вся ніч. Було трохи страшно ходити серед темряви по лісу, коли кожна гілочка як і намагається схопитися за мій плащ, або подерти руки з обличчям. 

За кілька годин блукання я нарешті вийшла до ґрунтової дороги, що вела до мурів міста. Воно було майже в цілковитій темряві, і лише на посту сторожів горів смолоскип створюючи танцюючі тіні на кам’яних стінах.