Розділ 3

До замку мене принесли крила радості. 

В кімнаті мене зустріло моє теплу ліжечко і я з головою поринула у світ сновидінь.

Ранок приніс хвилювання, тому що я не знала як попросити батька дозволу пройти до архіву. Навряд чи він мені дозволив би піти шукати єдинорога з легенд, але без його дозволу я не можу знайти карту перших картографів, тому варто спробувати, можливо, він мене зрозуміє.

— Чого б це раптом тобі йти туди? — Брови батька потяглися в гору від здивування. — Робити нема що?

— Тату, мені треба знайти місячного єдинорога, розумієш?

— А ти розумієш що це лише давня легенда?

— Так, але усі легенди це про реальність, мама завжди казала що в легендах є частка правди…

— Так, вона є. Але чому ти думаєш що саме місячний єдиноріг не виявиться вигадкою?

— Не Знаю… — Тут я й справді не знала, просто відчувала що це не може бути всього лише красивою легендою. А можливо, мені просто хотілося в це вірити? — В будь-якому випадку не дізнаєшся поки не спробуєш.

— Добре, йди.

— Дякую тобі таточку!

Батько лише втомлено зітхнув, мабуть, зрозумів що мене неможливо відмовити від якоїсь затії. 

Архів зустрів мене пилом та запахом плісняви.

Стелажі зі старими картами знаходилися в самому кінці, тому я рушила у самий глиб архівної напівтемряви.

Чим далі від дверей я проходила то занедбанішим ставав архів. 

І ось, через кілька годин пошуків я таки знайшла те що шукала. Скажу чесно, я очікувала побачити стару порвану карту на пожовклому пергаменті із вигорівшою фарбою. Але натомість карта перших картографів являла собою книжку, кожну сторінку якої можна було розгорнути у разів три. 

Обкладинка була з м’якої шкіри та золотими вставками. На шкіряному ланцюжку, що виконував роль закладки, висіла драконяча лусочка, що переливалася веселкою. Сторінки були зі злегка обпаленими краями та пожовклими, чорними чорнилами на них було виведено контури країн, міста та різні малюнки зі записами до них.

Потрібна карта в мене є, тепер треба лише порівняти міста вказані в цій та нових картах.

Приблизно через п’ять годин в бібліотеці я нарешті знайшла потрібне місто. Але воно було далеко на схід, на єдинорозі близько двох днів без перерв їхати. Треба попрохати батька дати мені одного на час моєї невеликої подорожі, гадаю він дозволить мені взяти.