Розділ 1

Холод неприємно щипав, змушуючи переминатися з ноги на ногу. По-доброму було б піти до кімнати та залізти в тепле ліжко, щоб не застудитися, але цікавість, як завжди, виявилася сильнішою змушуючи мене стояти під дверима батьківської спальні та слухати те, як вони вирішують мою долю… 

— Вона навряд чи погодиться...

— Я розумію, але їй вже сімнадцять, давно вже потрібно було її видати заміж, бо так вона назавжди сама залишитись може... а ти ж не хочеш цього для своєї дитини?

— Але ти ж розумієш що її реакція може бути дуже непередбачуваною? Вона може не хотіти цього, тому образиться на мене, а в неї характер її матері... Я не хочу втратити свою єдину донечку…

— Каледор Аркеллор, у тебе не одна дитина. — Майже прошипіла мачуха. — У тебе також є ще одні син з дочкою, про яких ти теж маєш піклуватися, і які теж є такими ж претендентами на трон як і твоя дочка. Тому, якщо Міравель не захоче виходити заміж то мій сину з радістю зробить це замість неї.

— Елінаріє, люба, ти ж знаєш що я намагаюся однаково любити наших дітей, але мені хочеться, щоб саме Міравель зайняла моє місце в пам’ять про Селі…

Схоже, маніпуляції мачухи тут не зовсім діють. Це звісно добре, але все ще залишається загроза шлюбу…

— За місяць, на балу вона має оголосити про свій вибір, якщо цього не буде, то мій сину займе її місце та озвучить всім своє рішення щодо шлюбу.

— Добре...

От і все, кінець розмови. Треба як найшвидше тікати звідси щоб не зловили. 

Як тільки я зачинила двері кімнати то відчула наскільки сильно в мене трудились ноги та билось серце від почутого. Всього місяць, щоб прийняти найважливіше рішення мого життя, або, навіть не так, мого королівства! 

Потрібно було якнайшвидше знайти спосіб відтягнути час оголошення обраного, в це зробити не так вже й просто, тому що мачуха, або, як вона любила щоб я її називала, мама Алінарія, точно не дасть мені цього зробити мирним шляхом, така вже вона є. 

І ось, наче прочитавши мої думки, пучок місячного світла впав на книгу рідкісних тварин Верентії, на обкладинці якої красувався силует єдинорога — символ правди та влади. 

У пам'яті відразу ж сплела легенда про місячного єдинорога, що блукає на краю світу, про те що той хто його знайде матиме право самостійно вирішувати свою долю. Шкода тільки, що останній раз місячного єдинорога бачили близько тисячоліття…

Але, це ж не означає що їх більш немає,правда? Тому, треба спробувати його знайти! Отже, на пошуки в мене є місяць, а я не знаюнавіть звідки почати… Що ж, дізналася я про нього з легенди, а отже, вона має датимені відповідь і на те де його шукати!