Глава 2 Непрошені гості

  ...

Міра:Марк, дякую за гостинність, проте я думаю нам з Мелісою вже час до дому, приємно було познойомитись.

Марк: Додому?

Міра: Так.

Марк: Ви не зможете вийти з лісу.

Міра: Всенсі?

 *Марк розповів що цей ліс що ночі міняє стежки, і повернутись додому в них не вийде як би вони не старались.

Марк: Як я кажу "хто ввійшов в цей ліс - назад вже не вийде".Я не хотів би тебе лякати, але як би ти не хотіла вийти і якою б стежкою не пішла ти все одно повернешся до замку.

Міра: ..., Я навіть не знаю що сказати.

Марк: Доречі час тут йде зовсім не так як в звичайному світі. Ось наприклад один день тут дорівнює рік поза лісом. Зате тут ми не так швидко старіємо)

Міра:Хто ми? Я бачила тут тільки тебе.

Марк: Десь рік тому тут жив дідусь Лавир, коли мені було десь років 15 я вийшов стежками до цього замку, він мені все розповів як тут влаштовано, він старий вже був і не так давно помер. Людина він був хороша але як він казав "в кожного свій час".

Міра: Ти напевне сумуєш за ним.

Марк: Є таке, я стільки вже тут живу сам і трохи звик, але всеодно нудно. Доречі тепер ти можеш жити зі мною якщо не проти)

Міра: Я не знаю,але оскільки виходу звідси немає то я згодна.

  *І з цього моменту Міра і Марк почали жити разом, дівчина допомогла створити затишок в замку, посадила квіти навколо будинку, як думаєте їхня зустріч це доля чи випадковість? Я думаю що це доля)

*Йшли дні, Міра і Марк ставали все ріднішими один для одного. І в один прекрасний день...

Марк: Міро, я не знаю як тобі сказати...

Міра: Щось сталось?

Марк: Ні, я просто...

Міра: Нууу, не тягни.

Марк: Як тобі сказати то.. Ну короче ти мені дуже подобаєшся, і я б хотів аби ти стала моєю дружиною...

   *В Міри перевернулось все з ніг на голову, вона не знала що сказати, чесно кажучи навіть трохи боялась.

Міра: Я яяя, я не знаю навіть...

   *В душі вона вже знала відповідь,Міра дуже чекала цього, але від несподіванки в неї відібрало мову.

Марк: Якщо хочеш можеш сказати пізніше, я почекаю)

Міра:мг)

   *Цього ж вечора за вечерею вона хотіла сказати йому що згодна, проте...

Звуки зі двору*

-Ааааааа, Макс,ми знайшли замок!!!! Цікаво хто в ньому живе?

-Анно, почекай мене, я не встигаю за тобою.

Міра:А хто це?

Марк:Я не знаю навіть

    *Марк встав зі столу і пішов до дверей.

-Макс, та стань ти сюди, давай постукаємо.

   *Почали голосно тарабаніти в дрері і кричати.

*Марк підійшов до дверей і відкрив.

-о, добрий день. Сказала Анна.

Марк: Добрий.

Анна: я так розумію ви господар цього "замку".

Марк: Ну і.

Анна: Сімпатулька,  може сумки візьмеш, Га.

     *Марку не сподобалось таке відношення до нього але все таки взяв сумки.

*Анна кинула взуття і пішла на кухню де сиділа Міра.

-опачки, драстє, Девушка дайте но мені кусочок торту і чаю.

   *Міра сиділа і нічного не розуміла.

-куку, я сама собі чай робити маю чи шо! *Промовила невдоволеним тоном Анна.

Міра: Я перепрошую дівчино,ви хто звагалі?

Анна: Пфф, ти шо геть телевізор не дивишся чи як? Про Анну Мюлі чула?

Міра: Я поняття не маю хто це, і чому ви так себе ведете.

Анна: Я зірка, а ти прислугою мені будеш, зрозуміла!

Міра:Послухайте як вас там, я не буду вашою прислугою, і доречі в моєму домі ви не смійте командувати.

Анна: Тепер тут житиму я і Макс.

Міра: По якому такому праву? 

*І тут в суперечку вліз Марк.

Марк: Я так розумію ви Аня.

Анна: Для тебе можу бути ким захочеш, солоденький))

Міра: Слухайте, дівчино, в ваші плани входить травматологія і гіпс? Ні, ну тоді відійтіть і не фліртуйте з моїм нареченим. Доречі Марк, я зродна)

Марк:))

Анна:пфф, ти не заслуговуєш на нього.

    *Міра тяжно видихнула і вийшла з кухні.

Макс стояв біля дверей кухні і наблюдав за тою картиною. 

Макс: Цікавіше любого серіалу я вам кажу 🍿.

Анна промовила до Марка: що ти в ній знайшов? Краще на мене глянь.

Марк: Я люблю її, а гімно мене не цікавить.

Анна: Да як ти смієш...

Марк: У своєму домі я роблю і смію що хочу.

Марк: А і доречі, якщо ви не заберетесь з нашого дому, я вас до річки відведу і віддам русалкам.

Анна: хахахаха, що за маячня.

Марк: Перевірим?

Анна: Та пішов ти, Макс ми їдемо звідци.

     *Макс і Анна забрали речі та поїхали до дому.

Марк: Нарешті.

Міра підійшла до Марка і обійняла його, Марк відповів взаємністю)

Міра: Не знаю хто вони, але добре що нарешті вони поїхали.

Марк: ))

    *Настала ніч, Міра і Макс вирішила подивитись фільм який завантажили на ноут, на вулиці гриміла гроза і йшов дощ. Підійшовши до вікна щоб закрити штори Міра вперше за своє життя побачила як з хмарин летіли до низу краплі які в прямому сенсі світились і виблискували від місячного сяйва.

Міра: Яка краса, я ніколи такого не бачила.

  * До неї підійшов Марк і обійняв ззаду.

Марк: Скажи гарно)

Міра: Мг))

Міра: Світ тут чудовий мені дуже подобається)

Марк: Я радий це чути,ми доречі фільм дивитимемось?

Міра: Так.

   *Трохи помилувавшись красою, вони пішли дивитимь фільм, Міра невдовзі задрімала в Марка на плечі, а потім заснув і Марк.

ДАЛІ БУДЕ)