Глава:1 Міра і привид у загубненому замку..

       Ніч, все місто спить. Тільки Міра сидить біля каміну, погладжуючи кішку рукою. 

-Ех, Мелісо, ми так і просидимо все життя в цій тісній хатині.Промовила вона. -Ніякої тобі романтики,пригод.Життя проходить марно... .Після цих слів вона задрімала. Сниться їй сон як біжить вона по лісу й бачить замок закинутий, а все навколо так і цвіте ,так і пахне. Поки Міра гуляла лісом, роздивлялась галявини увісні,на колінах тривожно спала кішка, від чого прокинулась її господарка.

-Мелісо, ти чого так спиш тривожно? Наснилось щось, чи як?, Ех..а мені такий чудовий сон наснився, немов я по лісу гуляла, а потім натрапила на чудовий замок біля якого квітів сила силенна. Шкода що в реальному житті такого нема. -Вирішено! Вскрикнула Міра* ми завтра ж їдемо шукати закинутий замок, аааааа як це буде круто, я вже відчуваю це.

     З радісним обличчям вона побігла скоріше до ліжка.

Ранок*   -Мелісо, прокидайся! Нас чекає чудова подорож до закинутого замку. *Міра швидко побігла збиратись.

Зібравши всі речі та кинувши їх у машину вони вирушили на пошуки пригод. Погода з кожним кілометром ставала ще гіршою і гіршою. Заїхавши понад 200кілометрів від дому,вона зрозуміла що заблукала. -Та як же так, довбаний навігатор! ще й пальне скінчилось, Меліса що нам робити тепер?

А Меліса спокійно спала на задньому сидінні.

-Соня ж ти моя, вставай, нам йти кудись треба не в машині ж нам ночувати, та і вовки можуть бути.

   Взявши трохи речей і Мелісу, Міра вирішила що треба йти по доріжці яка веде у хащу лісу. Пройшовши з кілометр вона побачила світло приблизно на 2-3 поверсі будинку, лампочку з вікна добре видно було оскільки на дворі вже почало темніти.

   -Фух, нарешті хоч якийсь будинок, я думала ми з тобою геть заблукали.

Чому ж Міра не задала питання, звідки тут будинок та ще й 2-3х поверховий у самісінькій хащі лісу? Певне вона зтомилась і не стала задавати тупих запитань собі, як думаєте?

     Пройшовши ще трохи, Міра побачила замок, в якому світилась лиш одна лампочка на горі в одній з кімнат. Їй стало цікаво хто ж там живе, та чи можна буде в них заночувати. Підійшовши ближче їй ставало трохи моторошно і постійно здавалось ніби за нею хтось стежить, та відкинувши набридливі моторошні думки вона все-таки підійшла до дверей замку і наважилась постукати.

-Господарі!, Є хто в замку? Пустіть переночувати будь ласка! Агов!!

Постукавши декілька раз вона побачила що двері не закриті, і вирішила зайти.

-Агов, тут є хтось?  Голосно запитала вона*

А у відповідь тиша...і тільки поскрипувало старе віконце на кухні.

Міра увімкнула ліхтарик на телефоні щоб роздивитись замок в середині. 

-оце, так...я навіть не думала що такі замки існують...

Оглянувши трохи вона зрозуміла що наврядше хтось тут живе,все було закинуте й старе, а пилюка лежала в 3слої. Поставивши речі їй немов знов здалось що за нею хтось стежить...по її спині пройшовся холодок. Кицька яка сиділа в неї на руках була дуже зтривожена, немов бачил когось в темноті коридорів, потім зашипіла і випригнула з рук Міри побігши під шкаф який стояв біля сходів.

-Ей, Меліса ти куди?агов,повернись!!!

Тут вже і Мірі стало не пособі, ще й на вулиці почалась гроза...Трохи зібравшись з думками вона вирішила оглянути кухню, підходячи до дверей вона знов відчувала той самий холодок і страх.. .Нащупавши перемикач вона увімкнула світло, кухня була в жахливому стані як і початкова зала, пройшовши трохи далі вона побачила як на вулиці блиснула блискавка і загримів грім, да тикий що замок немов протрусився.Світло одразу ж погасло... . Вона монентально дістала ліхтарик і увімкнула його.

-ой лишенько, ледь не обпісялась, тьфу,так треба негайно шукати Мелісу і лягати спати, вранці не так моторошно буде, я надіюсь принаймні на те.

    Вибігши з кухні вона побігла до того самого шкафу куди втікла кицька.

-Маленька, так ось куди ти сховалась, пішли спати.

Не встигши взяти кицьку на руки вона відчула холодок і різко обернулась, а позаду себе вона побачила чорні тінь накриту білим покривалом. 

-Аааааааа. Закричала Міра і втратила свідомість.

*Привіт читачі, я Марк,я людина але тільки що був типу привид 👻, чесно я не хотів її лякати, але й забиратися в чужий дім також не гарно як на мене. Тому 1:1.

Марк взяв дівчину на руки та заніс її до себе в кімнату, накрив одьялом. А сам сів на кріслі біля неї, та невдовзі заснув.

Ранок:

Міра:- Ааааааааа, ти хто такий і що ти тут робиш.

*Марк не очікував такого "доброго ранку" тому трохи злякався.

Марк: - Ей, ти чого кричиш? 

Міра:- ти хто такий і шо ти тут робиш?

Марк: -Я тут живу, а от що ти тут робиш?

Міра: - Я, ну, я просто трохи загубилася вчора і побачила цей замок, вирішила зайти, трохи переночувати. Певне вчора привиділось щось мені, я немов привида побачила, а от як я тут опинилася я не пам'ятаю.

Марк: - За привида сорян, то я був, я не хотів тебе лякати, ти мені навіть сподобалась спочатку, але потім ти без запрошення почала по дому шастати мому от я і вирішив.

Міра:- пробач мені будь ласка, що без запрошення і ходила по дому твому без просу.

Марк:- та нічого)

Міра:)

Міра:- мене доречі Міра звати,а тебе?

Марк: я Марк, оце так знайомство, хахаха.

*Міра і Марк трохи подружились та це ще не кінець історії, їм ще стільки всього потрібно пройти)

ДАЛІ БУДЕ...