Плани змінилися

Дженніфер розбудила мене коли на вулиці вже світило сонце . Точніше розбудив мене запах свіжозвареної кави яку подруга залишила на нічному столику .

- Доброго ранку !- прощебетала вона ,коли я вийшла у вітальню .

- Тихо . Навіщо ж так кричати ..- зашипіла я .

Після вчорашньої вечірки колова гуділа так ,наче у ній застрягла музична труба . І то при тому що я не випили багато спиртного .

- Чим займимось сьогодні ? – обережно поцікавилась Дженні спостерігаючи як я напихаю рот сніданком .

- Я не знаю .А чим займаються після закінчення зйомок ?

- Ну зазвичай ми після вечірки роз’їжджаємося по домівках . Але враховуючи що наступні зйомки розпочняться зовсім скоро , режисер попросив нас залишитись у Ванкувері .

- Оу .- видихнула я .

У голові була повна каша після вчорашнього ,а мені ж іще потрібно було стільки всього зробити . По перше – поговорити з Томасом . Думаю це буде найважче . Потрібно для початку знайти його . Що як Рижик виїхав із Канади . Поїхав кудись із своєю дівчиною . Я наморщила носа при спогаді цього слова . Після того як справу буде зроблено і Томас побажає мені щасливої дороги треба з’їздити на кіностудію . Хоча навіщо ? Всі мої документи в Лос-Анжелесі . Значить одразу після розмови з Томасом потрібно замовити квиток в одну сторону ,зібрати речі і валити звідси подалі . А далі у Лондон . Цікаво Джозеф прийме мене назад ? Ще навіть місяця не минуло відколи я звільнилась . Думаю він буде не проти мого повернення .

Я знала що ще не до кінця усвідомила що їду звідси назавжди і очевидно більше ніколи не побачу Томаса .

Не уявляю як він сприйме новину про мій від’їзд . Можливо одразу побажає щасливої дороги ,або буде кричати що я не оцінила його старань . Він мабуть стільки зусиль доклав щоб мене прийняли . Повірив у мої сили . А я взяла і наплювала на все . Потрібно ще придумати правдоподібну причину своєї втечі . Я ж не скажу йому що покидаю зйомки бо закохалась у нього без тями .

Легше буде якщо новий режисер сам не захоче брати мене у команду . Тоді і брехати Томасові не доведеться .

Я насилу запхнула у себе останній шматок млинця .

- Знаєш ,я придумала чим нам зайнятись доки є вільний час !- загадково сказала Дженні .

Через свій поганий настрій я не оцінила гідно блиску її карих очей .

- І чим же ?- запитала я , приховавши свій похмурий голос запиванням соку .

- Як тобі шопінг ??- вона підіграла мені своїми бровами .- Відмова не приймається ! Я хочу купити тобі щось екстра класне !

- Мені ? Навіщо ?Я сама спроможна собі щось купити .

- От і домовились ! Ти купиш щось собі ,а я собі !

Подруга поплескала мене по плечі і побігла у спальню очевидно переодягатись .

Ну що ж ,шопінг так шопінг .

Може під час прогулянки дізнаюсь куди подівся Томас .

Ходити за покупками з Дженніфер виявилося дуже весело і незвично. Можливо справа була в тому що я вже подумки прощалась із нею. І тепер намагалась запам’ятати кожну дрібничку щоб потім було що згадати. За годину ми обійшли з десяток магазинів одягу .Нас повсюди супроводжували два охоронці і натовп відданих фанатів. Що разу як ми виходили з якогось магазину дівчата просто божеволіли. Верещали на весь торговий центр .Знімали на камеру мобільного. В одному магазинчику до нас прямо прив'язалась якась дівчина. Вона всюди ходила за Джен, дивилась які речі вона міряє. А потім чекала коли Джен повішає назад те що не підійшло і одразу хапала цю річ собі .Їй було абсолютно байдуже чи підійде те плаття чи кофта їй самій. Головне, що це одягала Дженіфер.
- Як ти можеш спокійно сидіти і жувати гамбургер?- запитала я коли ми нарешті пішли обідати.
- Ти про що?- спокійно запитала вона, відкушуючи добрячий шматок гамбургера .- У мене сьогодні вихідний і я їм що хочу.-додала Джен з набитим ротом.
- Та я не про це. Поглянь довкола!

Ми озирнулись і побачили що практично більшість відвідувачів кафе дивляться на нас.

- Мені кусок в горло не лізе, а ти спокійно їж.
- А-а-а. Я вже звикла .- засміялась вона.-І ти звикнеш.

Я посміхнулась одними губами . Думаю якраз мені звикати не доведеться .

- От кому таке переслідування справді набридає так це Томасу .

Його ім’я викликало у животі звичну реакцію .

- Йому не подобається увага фанатів ?- я намагалась говорити спокійно .Не видавати свого хвилювання .

- Фанаток !- підморгнула Дженніфер .- Він від природи дуже сором’язливий . І така велика увага його лякає .

- Тому, гм він не був на вечірці ? Поїхав мабуть кудись відпочивати ?

Мої руки затремтіли в очікуванні її відповіді .

- Відпочинок Рейнольдсу хіба що сниться . Вони із Ванессою поїхали вчора на якийсь благодійний концерт . Тому їх не було на вечірці .

Ну звичайно . Солодку парочку хочуть бачити всюди !

Я так хотіла поцікавитись де саме був цей концерт і чи вони вже повернулись . Запитання вертілось на кінчику язика . Та було страшно що Джейн може запідозрити щось . Тому про Томаса я більше не розпитувала . Сама знайду його . Зрештою у мене є його номер мобільного !

Ним я скористалась як тільки-но ми повернулись в готель .

Зачинилась у ванні і набрала номер . На екрані висвітилась його фотографія ,яку я потайки зробила під-час зйомок в Італії .

Доки я любувалась фото виклик чомусь завершився . Я нахмурила брови . Натиснула повторний набір і одразу приложила слухавку до вуха .

Противний голос автовідповідача повідомив що абонент знаходиться за межею досягнення або вимкнув свій телефон .

Прекрасно ! І що тепер робити ?

Я повторювала набирати його номер у продовж двох годин та він і далі був за межею досягнення .

Я була в розпачі . Поїхати не попрощавшись з ним не могла . Думаю він би це пережив . Просто я сама хотіла востаннє побачити його на власні очі . А ще цікаво було як він відреагує на мій від’їзд.