Вечірка

Душ не зайняв багато часу .

Та коли я повернулась у кімнату на дверцятах платтєвої шафи висіла яскрава фіолетова сукня , а під нею замшеві туфельки такого ж кольору .

Це ж треба і з кольором вгадала . Фіолетовий мій улюблений .

Тут до мене прошепотіло моє сумління . Як би я не бурчала і не нила що вечірка буде справжнім пеклом , насправді я неймовірно сильно хотіла туди піти . Адже там буде Томас . І плювати що буде він не зі мною ,а із своєю дівчиною ! Іноді мені здається що я захворіла роздвоєнням особистості.

Через дві годинки ми були готові . Обидві шикарні .

Що правда сукня ,яку підготувала Дженніфер була трохи затісна . Чи то вся справа була у дурному передчутті що мучило мене відколи я змирилась що іду на прощальну вечірку .Я наче збиралась на останній екзамен від якого залежало моє майбутнє.

Хоча в якійсь степені так і було .Я стійко вирішила що на довго тут не залишусь . У крайньому випадку працювати над третьою частиною саги ‘’ Ангела ‘’ точно не буду . Якщо не керівництво то сама звільнюсь і повернусь назад у Лондон .Просто ганебно втечу після карколомної поразки у неоголошеній війні .Я б могла зробити це прямо зараз . Просто зібрати речі і полетіти спершу в Лос-Анджелес ,забрати документи, а тоді дременути до Лондона чи взагалі повернутись на Батьківщину .

Єдине що мене стримувало так зробити – це Томас .

Я не могла з ним так вчинити .Не мала права поїхати не попрощавшись .Зрештою ми ж таки друзі .І байдуже що він не розповів мені що має дівчину, а я до нестями у нього закохалась .

Та-а-ак важко буде із такою пісною міною на обличчі розважатись на вечірці .

Добре хоч у Дженні був більш оптимістичний настрій .Подруга одягла яскраво жовту сукню що особливо підходила до її коричневого волосся .Вона мало не підстрибувала від нетерпіння доки я допомагала їй зробити легку укладку . Ну звичайно якби у мене були інші обставини я б теж так сильно хотіла чим швидше потрапити на свято .

Коли ми приїхали в орендований клуб вечірка була у розпалі і ніхто не звернув на нас особливої уваги. Народ веселився на повну .Весь танцмайданчик був заповнений хіхікаючими компаніями .

- Ходімо, познайомлю тебе з нашими !- закричала Дженні ,нахилившись до самісінького мого вуха.

Я нервово зковтнула неприємний ком у горлі.

Почалось!

Яка іронія долі . Знайомство із зірковою командою стане моїм прощанням із професією гримера.

Дженніфер сприйняла мою розгубленість як страх перед знайомством із її друзями.

Не дочекавшись відповіді вона схопила мене за руку і потягнула крізь гущу веселих колег .

Ноги мої, які ще на вході у клуб почали тремтіти, тепер ледь пересувались .А високі підбори зовсім не допомагали рухатись впевнено. Добре що в приміщенні було досить темно і ніхто не бачив як мої ноги підкошуються мало не на кожному кроці.

Серце налякано тріпотіло готуючись втекти у п’яти як тільки на горизонті з’явиться містер Рейнольдс .

- Привіт народ !!!- мало не на весь голос закричала Джен коли ми підійшли до невеличкої компанії , що розмістилась за одним із дальніх столиків клубу .

До нас повернулось шість пар різнобарвних очей .

Я ще не знала радіти мені чи ні , але Томаса серед них не було . Можливо Дженніфер має власну компанію і Том та Ванесса до неї не входять ? Тим краще для мене .

- Ну нарешті ти добралась !

- Чого так довго ? Ми вже встигли випити по текілі доки тебе чекали !

Радісно загриміли її друзі .

- Прошу вашої уваги !Я хочу представити вам нового члена нашої команди . І мою хорошу подругу .

У мене в очах защипало . За всім цим трагізмом пов’язаним із Томасом я зовсім забула що з Дженніфер теж буде важко прощатись .

Довелось швидко взяти себе у руки щоб не виникло зайвих запитань .

- Знайомтесь це Оксанка . Вона приєдналась до нас в Італії . Сама вона із Лондона . Прошу любити і не ображати .

- Насправді я з України .- поправила я Джен .- Просто до цього працювала у Лондоні.

- Ну так .- стиснула плечима моя компаньйонка .- А це ,Оксаночко- Пол ,Торрі ,Алекс ,Джеймс ,Ешлі та Раян .

- Той самий Раян ?- вирвалось у мене .

- О-о-о . То дівчина у моїй команді ?! Класно !

З-за столу підвівся наймолодший на вигляд хлопчина із смоляно-чорним волоссям , коротким та гострим як голки їжачка , та сліпучою білосніжною посмішкою . Він задоволено потирав долоні наближаючись до нас .

Отже Раян .

Що ж залишилось розпізнати на ім’я ще п’ятьох незнайомців . Хоч скоро мені ці знайомства видадуться прекрасним сном .

- Що означає ‘’ у його команді ‘’ ?- перепитала я коли самовдоволена посмішка Раяна почала мене лякати .

- І не надійся чувак .- зацокав язиком кремезний блондин і на його щоках з’явились маленькі ямочки коли він знову глянув на мене .- Ця красуня до сьогоднішнього дня мабуть і не здогадувалась про твоє існування . Це ж та сама Оксана ?

Блондин перевів погляд від мене до Дженніфер .

- Так . Та сама про яку я розповідала . – кивнула вона .

- То може розкажете й нам ?- втрутилась одна із дівчат .

Я залилась густим рум’янцем.

Самій стало трохи не по собі . Що ж то за історію знають про мене Дженні та той блондин , чи то Пол , чи то Джеймс або ж Алекс . Я ще не вияснила .

Невже Дженніфер не дотримала слова і розказала мою таємницю ще комусь ?

- Наша Оксанка не була таємною фанаткою ‘’ Ангела ‘’. Про саме існування саги вона дізналась вже коли її покликали на зйомки .- пояснила нарешті моя подруга підморгнувши мені .- Тому , любчику , ця дівчина не входить до жодної команди !

Я полегшено зітхнула . Значить вона мене не зрадила .