Нова найкраща подруга

- Ну , які плани на вечір ? – не вгамовувалась вона .

- Спати ! – озвалась напарниця Б’янки , яка ще вранці шокувала мене своєю максимально короткою стрижкою .

- Ця різниця в часі погано на мене впливає .- зівнула Люсі .

- Які ви зануди ! – буркнула Джен . – А ти , Оксанка ? Що думаєш робити ?

Б’янка і Люсі повернулись до мене .

- Мабуть те що й дівчата . Спати ! – стиснула плечами я .

Дженніфер насупилась .

- Ти хочеш спати у свій перший робочий день ?? – з осудом запитала вона .

- Та-а-ак . А що ? Є якісь пропозиції ?

Дівчина ніби і чекала на це питання .

- Звичайно ! – вона аж підстрибнула з п’яток на носочки .- Я пропоную тобі невеличку приватну екскурсію по Сієні !

- Але ж уже темніє . – майже пошепки зазначила я .

Щось у її погляді підказувало мені , що темрява для Дженніфер не перешкода .

На маленькому витонченому обличчі з’явилась хитра посмішка .

- Ти боїшся темряви ?

- Трохи .

- Не хвилюйся . Я впевнена що ввечері вулиці Сієни добре освітлюють .- красуня мені підморгнула .

Що ж , ідея прогулятись красивим старовинним містом не така вже погана ..

- Ну , якщо ти впевнена .. – я вирішила їй підіграти .

- Урааа ! – дівчина заплескала в долоні . – Ходімо !! А вам , соні , кольорових снів .

Дженні вхопила мене під лікоть і потягнула до виїзду із площі .

- Як же ми доберемось до міста ? – занепокоєно запитала я , коли ми відійшли на добру відстань від набундючених дівчат .

- У мене свій транспорт ! – блиснула очима красуня .

Перед моїми очима помахали ключами від автомобіля .

Близько виїзду на нас чекав синій мініатюрний Пежо . Своїми розмірами він якраз підходив для поїздок вузенькими італійськими вуличками .

- Чим займемось ? – поцікавилась я , трохи нервуючи . Ми ще не дуже знайомі , і не знаю чи буде їй зі мною комфортно .

- Для початку повечеряємо , а потім трохи погуляємо . Шкода правда що наших немає . Можна було б піти у нічний клуб . Та нічого . Для танців ще буде час . Коли приїдемо у Ванкувер , обов’язково сходимо на вечірку .

- Ваші – це хто? – несміливо запитала я .

- Ахах. Це мої добрі друзі .Члени цієї знімальної команди.

- Оу. – тільки й видихнула я.

Повисла некомфортна тиша. Але Дженні її швидко зруйнувала.

- А ти любиш вечірки ?

Я задумалась на мить.

- Не знаю .Мабуть усе залежить від компанії і від настрою.

- Якщо тебе запрошу я. І мої друзі. Ти приймеш запрошення?

- Мабуть так. - посміхнулась я.

Вона була така смішна. Запитувала так обережно ,наче боялась що я відмовлю.

- Чудово!- за хіхікала Джен.

- А ти запросиш ?

- Звичайно ! – розплилась у посмішці Джен .- А ти , я бачу весела дівчина !

- Ну є трохи .

- Нарешті я знайшла собі компаньйонку ! Якщо ти не проти звичайно !- дівчина із пересторогою глянула на мене .

- Ні , я тільки за ! – я посміхнулась із такою вдячністю ,за те що вона захотіла зі мною дружити .

- Тоді добре . Бо нав’язуватись я не хочу .

- Ти не нав’язуєшся .Навпаки , я вдячна що ти мене запросила . От тільки одного не розумію .

- Чого ?

- Чому ти не запросила Ванессу ?

- У неї справи , важливіші за прогулянку .

Цікаво які ? І чи входить у них Томас ?

Я намагалась приховати цікавість в очах . Добре що Джен була зосереджена на дорозі і не бачила виразу мого обличчя . Один тільки погляд на мене міг розкрити багато таємниць .

Ми під’їхали до невеличкого італійського ресторанчика . Погода була чудова , тому ми сіли на веранді .

Дженніфер замовила нам знамениту італійську пасту .

- Давай знайомитись ближче ? – продзеленчала дівчина .

- З чого почнемо ?

- Ну , у тебе такий незвичний акцент . Розказуй звідки ти !

- Не думаю що ти знаєш мою країну .

- Та все таки ?

- Я приїхала з України .

Дівчина на мить замислилась .

- Хм. Щось знайоме , та я точно там не була .

- Я ж казала . – усміхнулась я .- Ну а ти звідки ?

- Я із Флориди . Джексонвіль , чула про таке місто ?

- Там де пальми і літо круглий рік ?

- Точно . Ти що бувала там ?

Джен швидко заморгала очима .

- Ні , що ти .- розсміялась я . – До цього літа я взагалі нікуди не вибирались далі свого містечка .

- Ого ! Що ж примусило тебе так кардинально поміняти географію свого життя ? – дівчина вмостилась зручніше у кріслі , готуючись слухати мою розповідь .

Схоже їй справді цікаво .

- Все просто .- зітхнула я , пригадавши причини мого переїзду . – Я втекла … Хоча ні , не втекла . Скоріше вирішила почати все з початку . Так би мовити з чистого аркуша .

- Чому ? Що такого було на попередньому аркуші , що ти його перегорнула ?

Карі очі уважно мене розглядали . Дженніфер взяла із плетеної корзини хлібну паличку , і надломивши її почала тихо жувати .

- Там довга історія . Все зайшло надто далеко … А потім просто закінчилось ..

- Ти маєш на увазі стосунки із хлопцем ? – прошепотіла Дженніфер , нахилившись над столом .

- Вгадала .- коротко посміхнулась я .

- І ти після цього вирішила переїхати в Лос-Анджелес ?

- Ні . Спершу мене запросили на один кастинг. І, здобувши там перемогу, я отримала роботу у Лондонському салоні краси ‘’ Золота Зірка ‘’ .

- Серйозно ? Я в Нью-Йорку ходила в такий . Там досить хороше обслуговування . – у Джен заблистіли очі .