Всі таємниці розкрилися

Через день, як і домовлялись, після роботи ми пішли у кіно.
Знайомий Стефані провів нас у, практично, заповнений зал. Нарешті вимкнули світло. Почались титри. Я помітила, як дівчина в першому ряду увімкнула приховану камеру. Почався фільм.
У ньому йшлося про дівчину, що переїхала жити до батька, бо її мати вдруге вийшла заміж і стала подорожувати країною. Чи то фільм мене не зацікавив, чи то взнаки далася втома, я притулила голову до спинки крісла і почала дрімати. Раптом весь зал пожвавішав. Дівчата перешіптувались і тихенько хіхікали, з захоленням вдивляючись в екран.

- Поглянь, Оксі! Правда, він чарівний?!!! – штовхнула мене ліктем Анжела і кивнула на екран.

Я розлючено засопіла і ледве змусила себе глянути на екран.

Побачене так сильно шокувало мене, що я різко випросталася в кріслі. Анжела захіхікала, задоволена моєю реакцією.

Хлопець з екрану був як дві краплі води схожий на мого Томаса.

Ні, це не можливо. Вочевидь, я починаю марити. У кожному пересічному хлопцеві бачу свого сусіда.

Але він був так схожий. Така ж фігура, хода… А обличчя!! Так, відмінності були. Наприклад, у цього актора не сірі, а якісь звірячі, жовті зіниці. Розтріпані бронзові кучері акуратно вклали у хаотичну зачіску, а шкіра ще біліша, ніж у мого Томаса. Але ці жести, міміка, хитра посмішка і, нарешті, голос! Дзвінкий, оксамитовий баритон я упізнаю навіть із заплющеними очима.

Я так і зробила- заплющила очі та дозволила голосу актора заполонити мій слух. Неймовірно, це неможливо, але перед очима одразу постав образ мого красунчика Рижика. Я вже подумки уявляла, як він хмуриться чи посміхається, говорячи ті чи інші репліки з фільму. Але цього не може бути. Мій Томас не може бути актором... Адже він такий… звичайний, зовсім не подібний на голлівудських знаменитостей!!!

Я заплуталась, не даючи віри тому, що бачила…

Чим довше я спостерігала за дійством на екрані, тим менше вірила власним очам. Навіть серце своїми гучними ударами казало, що це мій Томас… Ні!Це просто співпадіння. Буває ж так, що двоє незнайомців дуже схожі між собою… Але тут не просто схожість, тут абсолютне співпадіння!!! Мені потрібно було у всьому розібратись. І я знала хто мені допоможе.
По закінченню фільму дівчата запропонували піти в кафе повечеряти.
Я вирішила дізнатись у них усе можливе про цього актора.
- Ну, як тобі фільм? – поцікавилась Анжела, коли ми зробили замовлення.

- Ем… класний!! У мене немає слів, щоб описати своє враження! – я вирішила поводитись, як і вони, захоплено. Наче, справді, вражена стрічкою, яку абсолютно не дивилася. Я навіть не зрозуміла про що цей фільм. Всі мої думки під час перегляду були зайняті важким процесом порівняння актора та мого сусіда.

- Ласкаво просимо до клубу twihard!!! – заплескала у долоні Стефані.

- Куди??

- Twihard - так нас називають журналісти. Іншими словами, фанати «Ангела в сутінках», – пояснила подруга.

- А, дякую. Ви тільки не ображайтесь… Просто я не дуже зрозуміла сенс фільму, – я говорила обережно, щоб не образити дівчат. Мені ж стільки потрібно дізнатись у них.

- Хочеш, ми тобі пояснимо. Чого ти не зрозуміла?

Вони впіймались на гачок! Чудово!

- Для початку, чому у деяких акторів такий дивний колір очей?

- Тут все просто ! Колір очей у них змінюється в залежності від ступеню їхнього голоду: якщо вампір голодний - зіниці стають чорними, а коли ситий – золотистими, як бурштин.

- Ну, або у випадку кочівних вампірів, що п’ють людську кров – очі стають червоними.

Гм… Мабуть, про фільм краще самій почитати у неті. Я не зрозуміла жодного слова з того, що сказали дівчата. І справа була зовсім не у мовному бар’єрі. Добре, час запитати про найголовніше.
– А як звати того актора з русявим волоссям?

Мій голос як на зло затремтів. Але збуджені переглядом улюбленого фільму дівчата сприйняли це як наслідок мого захоплення.

- Томас Рейнольдс! – хором обізвалися подруги.

- Він такий душка!!!

- І ми його любимо!

- І не тільки ми!!! Половина жіноцтва світу у нього сліпо закохана!!! І ти, схоже, поповнила наші лави!!! - захихотіла Анж.

- Не знаю, не знаю, – я намагалась приховати хвилювання.
У його сестри в паспорті я прочитала те саме прізвище… Такого співпадіння точно не може бути !!! Зовнішність… та ще й ім’я!!!

Невже він, справді, актор?..

- Він, до речі, місцевий! Народився і живе тут.

- За що ми щиро вдячні його батькам!!!

Дівчата знову захихотіли.

- Так, завдяки їм у нас є більше шансів зустріти його на вулиці, ніж у фанатів із інших країн.

- Ще б знати, де саме він живе… - замріяно протягнула Стефані.

Я густо почервоніла…Здається, я знаю - де. А крім мене, ще кілька десятків шалених дівчат…

- Я чула від Олівії, що вони ніби знайшли його квартиру. Але ще жодного разу його там не бачили.

- Та тому, що стежити треба цілодобово!

- Вони там у наметах жили кілька тижнів. Просто він зараз на зйомках другої частини фільму.

- Другої частини?? - перепитала я.

- Так. Цей фільм лише початок. Восени буде прем’єра другої частини, - пояснила Анж.

Отже, якщо ми говоримо про одного й того самого Томаса, то він поїхав на зйомки? Що ж, все сходиться.

Повернувшись додому, я негайно сіла за комп’ютер і - як тільки запустилась програма - ввела у пошуковик «Томас Рейнольдс». Обрала розділ «зображення» і ледь не впала зі стільця, коли на моніторі з’явились десятки фотографій мого Томаса!!!

Він актор. Справді актор… Що ж, це багато чого пояснює.