Шалена погоня

Навколо Макса витали величезні кульки. В їх діаметрі могла б поміститися довжина його зросту принаймні півтора рази. Він йшов кудись вперед, відхиляючись то вліво, то вправо, аби не зіткнутися з матовими різнокольоровими велетнями. Хлопець так розгубився через ситуацію, в якій опинився, що не одразу помітив: на кожній іграшці щось намальоване. Вирішив придивитися – сюжети виявилися різноманітними. Це навіть не малюнки, а цілі картини, написані на кульках.

Хлопець розгледів кілька закоханих пар, котрі або обіймалися, або цілувалися, дівчинку з маленьким білим песиком, які завмерли в моменті, де пухнастий друг облизує щоку своєї господарки, хлопчика, що грався іграшковою залізною дорогою, двох жінок в довгих пишних сукнях, що скидалися на людей не з нашого часу, юнака з друкарською машинкою в оточенні книжкових полиць, чоловіка в дорогому костюмі з планшетом в руках, котрий застиг в активній жестикуляції перед інтерактивною дошкою, літню жінку біля Ейфелевої вежі, юну дівчину в оточенні зграйки дітей – також явно не з нашого часу, розпатланого чолов’ягу, одягненого в білий халат, з колбами в руках, зовсім юну дівчинку, не старше чотирнадцяти, з новонародженим немовлям на руках…

Сюжети картин можна перелічувати до безкінечності. Скільки б Макс не йшов, дорога не закінчувалася, а кульки все з’являлися і з’являлися. На них були зображені люди різного віку і статі, красиві і не дуже, хтось був один, хтось в парі чи гурті, деякі належали нашому часу, інші – явно жили одне, два, а то і кілька століть тому.

Очі хлопця вже аж почали стомлюватися від багатства деталей, коли він помітив, як десь вдалечині якась пляма стрімко збільшувалася. Спочатку вона була маленькою і темною, потім збільшилася і стала жовтіти. Цікавість переросла в тривогу, а та – у страх. Матова кулька стрімко наближалася, ні, буквально мчала до нього із шаленою швидкістю. На нього! Макс зрозумів, що справа починає тхнути смаленим, розвернувся на сто вісімдесят градусів і кинувся тікати. Пробіг так кілька десятків метрів, озирнувся – кругла переслідувачка була значно ближче. Хлопець знову рвонув з місця. Спробував просто збігти вліво, подолав пристойну відстань, озирнувся і не повірив власним очам. Кулька була ще ближче. Додав швидкості, спробував бігти в різні боки – безуспішно. Став. Кілька секунд постояв, переводячи дух.

– А може… – пробубнів собі під ніс і побіг на зустріч переслідувачці. Він подумав, якщо тут все так дивно, то, можливо, потрібно рухатися на зустріч, аби втекти. Але швидко зрозумів, що теорія хибна. – Фігня план… Фігня пла-а-а-н!.. А-а-а-а!!! – знову обернувся спиною до кульки і помчав так швидко, як тільки міг.

Втім, звук, з яким величезна шалена штуковина ніби розрізала повітря стрімко наближався. В якийсь момент у Макса геть не лишилося сил. Він спіткнувся і приземлився на карачки. Спробував підвестися не менше сотні разів, якщо вірити відчуттям, але не встигав хлопець пробігти і пари метрів, як знову падав. Ніби в нічному кошмарі!

Макс перевернувся і приземлився на п’яту точку. Куля була вже зовсім близько. Він спробував задкувати, але в момент, коли відстань скоротилася до пари метрів, міцно стиснув повіки, готуючись до вірної загибелі. Та пройшла секунда, дві, десять, а хлопець все ще залишався живим. Бідолаха відкрив очі і спершу здалося, що світ пожовтів. Але виявилося, що то просто переслідувачка зупинилася в кількох сантиметрах від нього.

Макс обережно піднявся і повільно відставив ногу назад, не зводячи очей з кулі. Та більше не рухалася. Геть осмілівши, хлопець обійшов її по колу. Виявилося, на ній не було малюнка. Стояти на місці страшно, йти геть – також. Нарешті спробував повільно задкувати, не відводячи погляду  від переслідувачки. Та в свою чергу почала так само повільно рухатися за ним.

Зупинився. Вірніше, зупинилися.

– Гаразд. Що буде, те буде, – сказав Макс і поклав праву долоню на матову поверхню.

В ту саму секунду щось під його рукою спалахнуло яскравим світлом. Згасло. Знову загорілося. І знову Згасло… Явище повторилося ще кілька разів, а потім від долоні в різні боки почали розповзатися, мерехтіти кольорові смуги та плями. Хлопець прибрав руку, але ніщо не припинилося.