Ялинка і хлопець, схожий на неї

Максу довелося вигадати історію про заробіток на домашніх роботах для однокласників, аби пояснити сестрі, звідки він взяв гроші на барвисті кульки з дерев’яної коробочки, що знайшли свій притулок на ялинці.

Хлопець дуже любив Новий рік. Але любив по-особливому. Щемливо. Дивлячись на потріпане штучне деревце, яке цього року вбралося у дійсно красиві іграшки, Макс грівся теплими спогадами про бабусю, але сумував від того, що більше не має чого згадувати.

– А я схожий на тебе, Ялинко… – тихенько промовив, перебираючи пальцями гілочки. – Так само намагаюся бути цілісним. Прикриваю, дірки в моїй душі, як ти кульками місця, що давно обсипалися, школою, спортивною секцією, псевдо друзями, – дійсно, він ніколи не сприймав Антона, Лізу й Олега як по-справжньому близьких людей. Дуже хотів, але виходило лише вдавати дружбу, аби не залишитися геть самотнім. – Псевдо надією на те, що сестра мене полюбить… – вказівним пальцем посунув жовту кульку трохи вбік, відкривши те місце на гілці, де красувався оголений залізний стержень без зелених голок. – Та тільки ми обоє знаємо, це лише прикраси, які не є частиною нас. Варто їх зняти – і лишиться старе, гидке, обскубане штучне дерево та хлопець із сірим екраном замість яскравих картинок дитинства, такий «щасливий» на порозі Нового року, що розмовляє з деревом.

Ні, Макс не був песимістом. Хоча й оптимістом його не назвеш. Хлопець був реалістом, який розумів, що колись стане дорослим чоловіком, який матиме всі шанси облаштувати своє життя значно краще, створити сім’ю, в якій пануватимуть любов та взаєморозуміння, відшукати справу і людей, які по-справжньому грітимуть душу… Однак то буде в майбутньому. А що робити з роками, які вже викарбувалися сірими фарбами, які ще буде прожито так само? На жаль, деякі дірки нічим не залатаєш.

Та годі думати ці думки! Зараз таки вже тридцяте грудня і в нього є ялинка з красивими кульками. А це не так і мало.

Макс розстелив ліжко, вимкнув світло і пірнув у ковдру, обмотавшись нею, немов рулетом. Втупився поглядом в темний силует святкового деревця, посміхнувся і заплющив очі. Провалюючись у сон, він відчув, як по той бік повік щось миготить. Подумав, що це схоже на гірлянду, але її в нього не було.

«Певно вже засинаю», – подумав і дійсно заснув. А в кімнаті продовжила миготіти ялинка. Але не вогниками гірлянди. Раз за разом виблискували барвисті новорічні кульки.