Незнайомка

   Вона наснилась йому вночі, ця незнайома молода жінка. Прекрасна, таємнича блондинка з зеленими наче смарагди очима. Марк зустрів її тиждень тому в комп'ютерному клубi "Портал". В нього вийшов з ладу комп, тому Марк зайшов в клуб, йому термiново потрiбно було вiдправити електронний лист. Марк Коляда за фахом був архiтектором, вiн вирiшив прийняти участь у конкурсi сучасних проектiв замiських будинкiв. Його проект вирiзнявся оригiнальнiстю iдеi. Це був триповерховий будинок з портиком з вісьмома бiлими колонами, виконаний в середземноморському стилi в блакитно-бежевiй гамi. Так от, коли ескiзи будинку з портиком були вже готовi, у Марка зламався комп. А часу було обмаль, прийом робiт закiнчувався через три днi.

   Марк вiдправився в комп'ютерний клуб. Тут було доволi просторо. Вiн вибрав стiл бiля вiкна. Вiдправивши електронний лист на адресу конкурсу, Марк зiтхнув з полегшенням. Вiн вирiшив зiграти в комп'ютерну гру. Захопившись грою, вiн навiть не помiтив, як поруч з ним опинилась симпатична сусiдка. Вiн крадькома зазирнув в ії монiтор. Звiсно вона сидiла в соцмережi та вела з кимось переписку. Побачивши його зацiкавлений погляд, вона була трохи здивована. Вона поспiшила закрити свою сторiнку. Незабаром вона встала з-за столу та попрямувала до дверей.

   Марк кинувся iї наздоганяти, але зiштовхнувся в дверях з рудим хлопцем. Той тримав в руках чашку з кавою, кава розлилась прямо на Марка. Вiн дiстав з кишенi хусточку та почав витирати кавовi плями на костюмi. Коли Марк вибiг на вулицю, бiлявка сiдала на автобус. Марк кинувся через натовп людей до автобусу, але не встиг, двері раптом зачинилися, і автобус рушив з місця увозячи незнайомку вiд нього. 

   Марк Коляда зараз працював в архiтектурнiй фiрмi, в нього була серйозна робота, вранці в нього була важлива ділова зустріч з клієнтом, а вiн погано спав вночi. Все хвилювався через те, що не наздогнав незнайому дiвчину. Вона йому дуже сподобалась.

   Була вже глибока нiч, місяч на небі освітлював кімнату блакитним містичним світлом. Марк розплющив очі, сон як рукой повело. Чоловік зітхнув. Таємнича бiлявка не йшла в нього з голови. Він встав з ліжка, вийшов на балкон перекурити. Раптом вночі почувся дзвінок мобільного телефону.

   - Дивно, хто це дзвонить так пізно? Я нікого не чекаю... Може не брати телефон, ночами нормальні люди не дзвонять.

   Так подумав Марк, а зробив по-іншому.

   Чоловік підійшов до столу, взяв в руки телефон. Подивився на екран. 

   - Дивно... незнайомий номер...

   Він натиснув на телефон і почув жіночий голос.

   - Алло.

   Голос був приємний, спокусливий. У всякому випадку, Марку так здалось.

   - Хто це?

   - Це я...

   - Хто я?! - розлютився раптом Марк. ні з того, ні з сього. - Мені ваш голос зовсім незнайомий! Це що - жарт такий?! Припиніть ці нічні жарти!!! 

   Він вимкнув телефон. Але телефон знову подзвонив. Він глянув на номер, той же номер, він запам'ятав останні цифри - 567. Нехотя він відповів на дзвінок.

   - Алло. Що ви хочете? - сказав Марк дуже роздратованим голосом.

   - Дивно, мені здалось, що ви дуже інтелігентний вихований чоловік... - сказав жіночий голос.

   - З чого ви взяли?! (Пауза.) Ви так гадаєте? Напевно воно так і є, якщо ви так кажете... - він замовк, потім посміхнувся, - я дуже інтелігентний вихований чоловік, якщо це вам до вподоби.

   - Таким ви мені більше подобаєтесь.

   - Прекрасно! Ви мені дзвонити вночі, щоб сказати мені, що я вам подобаюсь. Дивна поведінка! Ви так не вважаете ? Тим паче, для жінки. А може ви не жінка зовсім, а якийсь хакер-айтішник, який так розважається, розігруючи вот такі вистави... То знайте, я не поведусь на таку дурну гру! - з пафосом промовив Марк. Дались взнаки його тренування на репетиціях в шкільному театрі.

   - Хм! Як все банально! Я думала, він інший, не такий, як всі чоловіки... - невдоволено промовила жінка.

   - А які чоловіки? - відразу зацікавився Марк. - Ви що... не любите чоловіків? Чи ви їх просто не поважаєте?

   - В наш час  дуже рідко зустрінеш  шляхетного лицаря, чоловіки зараз частіше всього хамовиті, впевнені в собі, гордовиті...

   - Яка біда! Який не улесливий портрет для чоловіків. Чому ви так ображені на чоловіків, таємнича незнайомка?

   - Мене звуть Дарина.

   Він повільно промовив її ім'я:

   - Да-ри-на... Цікаво. В мене ніколи не було знайомої на ім'я Дарина.

  Жінка мовчала.

   Марк чомусь подумав, що вона перестала його дратувати. Цю нічну пригоду він вже сприймав не так, як декілька хвилин тому. Ця жінка мала якійсь магічний вплив на нього. Його причаровував її голос, звабливий, трохи іронічний. Він уявляв собі яка вона - ця таємнича жінка, як виглядає, яке в неї волоссся, які очі, яка посмішка. Вона раптом перебила його думки. 

   - Про що ви думаєте?

   - Дивне запитання? Але я відповім. Я думаю про вас.

   - А що ви про мене думаєте? - зацікавлено запитала вона. Марк готовий був заприсягтися, що вона кокетувала з ним.

   - Думаю, що ви приваблива жінка.

   Вона мовчала, комлімент їй, мабуть сподобався. Потім вона засміялась неголосно, дуже мелодійно.

   - Ви думаєте, мабуть, що я несерйозна легковажна особа? Я мабуть буду прощатися з вами.

   - О, ні!!! Прошу вас, не вимикайте телефон! Благаю!...

   Він завмер, чекаючи на неї. В телефоні повисла пауза. Йому здалось, що ця пауза була дуже тривалою. Марк перебував у відчаї, він вже подумав, що вона вимкнула телефон. Раптом вона сказала:

   - Алло. Ви мене чуєте?

   - Чую! - вигукнув він радісно. - Я вас чую. Я такий радий чути ваш голос. Добре, що ви, Дарино, не вимкнули телефон.

   - Як вас звати?

   - Марк.

   - Чудове ім'я. Мужнє.

   - Що означає ваше ім'я, Дарино?

   Вона засміялась:

   - О, ви будете розчаровані.