10

Розділ 10.

Мене розбудив телефон коханої, який просто розривався від дзвінків. Його господиня спить у мене на грудях, усміхаючись уві сні, і навіть не збирається відповідати. Ласкаво подивившись на неї й поправивши локон, який упав їй на обличчя, обережно, щоб не розбудити, цілую її в губи та тихенько встаю з ліжка. Набридлива мелодія вже почала діяти мені на нерви. Швиденько одягнувши домашні шорти й, знайшовши її смартфон, виходжу з кімнати та прикриваю за собою двері. На екрані бачу, що дзвонить її батько та невпевнено приймаю виклик.

— Доню, де ти? Ти чому так довго? Щось трапилося?

— Григорій Семенович, це Ковальов, ваш сусід, — намагаюся вгамувати хвилювання і відповідаю спокійно. — Настя у безпеці, з нею все гаразд. Ми поїхали до міста, де я раніше жив, гуляли з моїми друзями та трохи затрималися, але ми зараз викличемо таксі.

Я був готовий вислухати будь-які покарання та лайки, але що б таке… У її тата ідеальний характер.

— Не варто, юначе. Вже пізно, небезпечно їздити в такий час, ви можете залишитись ночувати у когось із приятелів.

— Ні, що ви, в мене є квартира, ми не обтяжуватимемо когось своєю присутністю.

— Добре, залишайтеся ночувати там, і не надумайте нікуди виїжджати. Поїжте, обов'язково.

— Звичайно, ми виконаємо ваші вказівки, тим більше, що вона вже спить.

— Женя, я тобі довіряю. Зустрічайтеся, кохайте один одного, але прошу, бережи її, вона в мене одна.

— Даю вам слово, що не скривджу її, вона в надійних руках, — я вже давно вирішив для себе, що так і буде.

Поговоривши з її батьком, йду у душ. Під струменями теплої води думаю тільки про одне: про сонечко, яке заснуло на моєму ліжку. Після того, як ми провели разом цей вечір, я готовий кричати на весь світ про кохання до земного ангела, на ім'я Анастасія. Поспіхом одягаюсь і прямую на кухню, адже я обіцяв нагодувати мою дівчинку.

************

Прокидаюся і виявляю, що мого милого поряд немає. Поспіхом загорнувшись у простирадло, тупаю на його пошуки. Босоніж крадуся чужою квартирою, моїх кроків практично не чути. З кухні мені назустріч показується господар, у його руках таця з гарячим чаєм та бутербродами. Не встигаю нічого збагнути, в тому числі й загальмувати, а він так, взагалі, не знав, що я стурбована його зникненням, насуваюся на нього в одному простирадлі, наче привид Каспер. Зіткнення було не уникнути…

— Вибач мені, це все через мене, — вибачаюсь перед ним.

— Настя, забудь, все гаразд.

— Давай я все приберу, хоча б, — нахиляюся і починаю нервово підбирати залишки розбитої чашки.

— Не треба, поріжеш руки ще, — усуває мене і починає сам прибирати.

Все ж таки забираю руки від уламків, і безпорадно опустивши їх на коліна, присідаю навпочіпки, спираючись об стіну. У горлі утворюється суха грудка і сльози чомусь самі собою повільно котяться по щоках на білу тканину простирадла.

— Що трапилося?! Ти порізалася? — викидає уламки назад на підлогу і підходить до мене.

— Ні, — мотаю головою.

— Тоді чому плачеш? Злякалася, так? — схопивши мене за плечі, стурбовано заглядає у вічі.

— Я прокинулася, а тебе нема. І подумала, що ти кудись пішов.

— Дурненька, куди ж я подінуся зі своєї квартири.

— Женя, ти ж не кинеш мене тепер? — реву, закриваючись долонями.

— То тебе саме це турбує? — підіймає моє обличчя на рівень своїх очей. — Дівчинка моя, подивися на мене.

Забираю руки та повільно підіймаю голову, він бере мене за підборіддя.

— Як ти могла так подумати про мене? Я довго чекав на тебе, і ось так просто не те, що кинути, навіть відпустити тебе не зможу, чуєш?

Киваю йому у відповідь, бо сказати нічого не можу. Я дійсно боялася бути використаною кимось, і кинутою наступного дня. Мій бойфренд підводить мене до дивана, і посадивши до себе на коліна, заколисує, наче маленьку дитину.

— Заспокойся, люба, я по вуха закохався в тебе, — гладить мене по голові, — але голу дівчину в одному простирадлі витримає не кожен, так що поки я тебе тут не зґвалтував, іди одягайся і вечерятимемо.

Цілує мене в верхівку і відправляє до своєї кімнати, дозволивши одягнути будь-яку його футболку, бо мої речі сушаться після прання. Отримавши у своєму розпорядженні всю його шафу, вибираю довгу бежеву футболку. Одягу багато, але я не хочу в ньому ритися. Під час чаювання веселячись, ми намагаємося годувати один одного з рук і сильно забруднюємося джемом. Було все ж таки приємно дізнатися, що ось це усміхнене диво, що сидить навпроти, кохає мене. Хоч я і влаштувала на ніч сльозливу драму, зате завтрашній день обіцяє бути набагато цікавішим.

          Вранці після сніданку гладжу праскою свої висохлі речі, і ми йдемо в гості до його рідних. Квартира молодої сім'ї знаходиться в одній із багатоповерхівок спального району. Поки брати Ковальови щось обговорюють у вітальні, ми з господинею закриваємося на кухні, щоб посекретничати. Вона заварює нам усім чай, а я відкриваю тортик, який ми купили дорогою та ріжу на шматочки. По кухні відразу розлітається запах апельсинів та лимонів.

— У вас все серйозно? Чи просто дружите? — цікавиться.

— Ну те, що між нами було, вже далеко не дружба, — загадково посміхаюся.

— Якщо ти пішла на цей крок, то впевнена у своєму виборі? І у ваших стосунках?

— Так, я впевнена у своєму хлопцеві. І сподіваюся, що у нас все серйозно.

Мої очі блищать від щастя і посмішка не сповзає з обличчя. Співрозмовниці несподівано стає погано, вона перестає наливати чай у чашки, і, тримаючи рота рукою, кулею вискакує у ванну. Мда… все ясно. Токсикоз у вагітної. Із задоволеним обличчям вона повертається назад із рушником у руках.

— Ти я бачу, дівчинка розумна і сама здогадалася вже, — посміхаючись, підтверджує мої припущення.

— Вітаю, тепер вас буде троє, — посміхаючись, підходжу та обіймаю її.

Коли приходять наші кавалери й ми сідаємо за стіл, Валя звертається до чоловіка: