7

Розділ 7.

Він, що збирається тягнути мене кататися на роликах? Я ж не вмію, просто тупо зганьблюся перед ним, мало того перед дітлахами, які тут навіть на триколісних велосипедах ганяють! Та я тільки на ковзанах каталася, і коли мені було дванадцять років. Все-таки мої побоювання були недаремні, ми справді йдемо туди. Думки починають панікувати разом із їхньою господинею, а сказати про це Ковальову боюся. Несподівано він нахиляється до мене і шепоче:

— Не хвилюйся, ти впораєшся.

Його гаряче дихання біля вуха змушує мої ноги трохи підкоситись і я втрачаю точку опори. Він підхоплює мене і ласкаво торкається моїх губ легким поцілунком. Нас перериває чийсь дитячий голос.

— Фу, дядьку, а ти знаєш, скільки ти їй мікробів напустив? — розкинувши руки, хлопчик років п'яти показує, скільки саме. — Ось таку купу!

Він та його маленька подружка з огидою дивляться на нас.

— Діти, може вам грошей на цукерки дати, і ви підете грати в іншому місці? — пропонує відкупитися мій залицяльник.

— Давай, — вони радісно починають стрибати та верещати.

Він простягає їм дві купюри й вони тікають у той бік, звідки прийшли. А ми за кілька хвилин виходимо на асфальтовану площу, посередині якої, підіймаючись на різну висоту, бризкає фонтан. Усюди молодь або на роликах, або на скейтах. Від захоплення навіть рота розкриваю. Настільки тут атмосфера затишку та тепла, крони дерев захищають від сонця та повітря свіже.

— Ти чекай тут, а я швидко, тільки за роликами зганяю і повернуся, — повідомляє мій супутник і тікає кудись.

Киваю головою і продовжую заворожено дивитися на підлітків, що катаються навколо площі. Деякі тримаючись один за одного, їдуть «паровозиком», хтось викручує просто неймовірні віражі, а хтось уже втомившись, сидить на лавках, бордюрах, плитах фонтану. Одна дівчина поїхала прямо по краю і, не втримавшись, мало не впала у воду, але її хлопець різко смикнув її за руку на себе і вона полетіла прямо в його обійми.

— Настя, ходімо вже, — бойфренд намагається докричатися до мене.

— Ідемо, — посміхаюся і все ніяк не можу забути ту пару біля фонтану.

— Ну що? Поїхали, — вставши з лави, обережно притримує мене за лікоть, — ось, стояти вже все-таки можеш.

— Я тільки в дитинстві каталася на ковзанах та все…

— Давай, я тебе триматиму, і спрямовуватиму, а ти будеш тільки котитися? — обіймає ззаду і потихеньку починає вливатися в потік молоді, що проїжджає по колу.

Як виявилося, мої ноги все ж таки пам'ятають ковзани. За кілька хвилин уже дрібними кроками, рухаюся вперед. Кататися на роликах так круто! Я не думала, що це настільки захоплює дух, особливо в натовпі таких самих підлітків. Ми з Женею навіть встигаємо зачепитися за «паровозик», точніше це роблю я, а він просто слідом за мною. Так ми й катаємось, забувши рахунок часу. Теплий вітер ласкаво розвіває волосся, а шум фонтану заспокоює нерви. До вечора ми вже ґрунтовно втомлюємося, та й народу стає набагато більше, але атмосфера веселощів та щастя тут просто потріскує іскрами. Задоволені плетемося до лави, для мене цей день залишиться незабутнім у житті… Сідаючи, зі щасливою усмішкою кладу голову на плече хлопця, а він обіймає і цілує в верхівку, від чого сяю ще більше. Раптом відчуваю, як щось мокре скочується рожевими крапельками з голови, збігаючи вниз на червону блузку.

— Ой, Юджин вибач! Я не хотіла, просто мене штовхнув хтось, — вибачається довгонога красуня, в руці якої порожня одноразова склянка.

— Нічого, з нами все гаразд, — він відразу відгукується.

— Я, правда, тільки трохи вас зачепила… — вона опускає голову і йде у бік кіоску гарячих напоїв.

— Ти її знаєш? — відчуваю ревнощі.

— Це моя колишня. Напевно, спеціально це зробила через те, що я розлучився з нею, коли переїжджав, — оглянувши ступінь збитків, лише тихо посміхається, йому справді дісталося більше.

— Ти порвав із нею тільки через це? Але ж можна продовжувати стосунки й на відстані, якщо, звичайно, почуття справжні…

— Давай заскочмо до мене, треба переодягнутися, та й відмивати твою голову якось, — залишає моє запитання без відповіді.

Погоджуюся на пропозицію, моє волосся і, щоправда, потребує чистої води та бажано з шампунем. Ми встаємо і прямуємо до воріт парку.

— Значить, ми таки до твого брата зайдемо? — цікавлюся.

— Ні, у нас квартира залишилася після того, як ми переїхали, там навіть мої речі є, тож проблем, щоб переодягнутися у мене не буде, та й тобі треба щось із собою зробити.