Глава 13. Перше побачене місто

Глава 13. Перше побачене місто

Південні ворота міста Меркун

Маг-Цілитель Тібер Лоран

Вечір опускався на місто Меркун, коли Алінор почав занурюватися за горизонт, розливаючи по небу ніжні відтінки рожевого та помаранчевого кольорів. Алінор, який так довго дарував своє тепло і світло, поступався місцем прохолоді і спокою вечора.

Сьогодні нічого особливого не відбувалось. Вечір приносив спокій і Тібер вже майже дочекався кінця своєї зміни. Ось і під'їхв чергий віз з мандрівниками чи торговцями. П'ять днів тому вийшов наказ про посилення контролю за в'їздом у місто. Це було пов'язано з можливою епідемією, яку міг принести невідомий маг, скоріше за все маг-цілитель. На цьому інформація про причину його призначення на перевірку усіх, хто проходить у місто, закінчувалось. Відтепер кожен, хто в'їжджає до міста, підлягає ретельній перевірці, і за це введен податок у розмірі п’яти мідних монет для забезпечення безпеки громадян. Це затверджено нашим мером, Гувером Аланісом. Третина з кожної первірки відходить магу, третина вартовим і третина в казну міста.

Вже п’ятий день я тут сторожую і крім декількох сварок торгівців нічого не відбувалося, хоча і ці сварки є досить звичайним явищем. Головне, щоб не доходило до бійки, а так… воно в принципі-то і уваги не варто.

Я весь день на ногах, звісно фізично це для мене не є чимось складним, але морально я вже втомився від такої рутини. Коли віз наблизився, я приступив до виконання своїх обов'язків. У ній знаходилося троє людей. Вони пояснили, що везуть ліки на продаж. Лаксимус – так звали одного з них, виглядав досвідченим цілителем. Його погляд і манери видавали його професію.

"Добрий вечір, шановні," - привітався я, підходячи до возу. "Я Тібер Лоран, маг-цілитель, призначений на варту цих воріт. Назвіть свої імена та мету вашої подорожі до міста." – промовив я штатну фразу.

"Добрий вечір," - відповів Лаксимус, виступаючи вперед. "Мене звати Лаксимус, я цілитель. Ми веземо ліки на продаж. Зі мною мій син Лейн та мандрівник, він іноземець, його ми зустріли по дорозі, Голінт."

"Зрозуміло," - кивнув я, окидаючи їх поглядом. "Будь ласка, вийдіть з возу для перевірки." – Голінт, незвичне ім’я, мабуть якийсь з синів Баронів з Союзу Вільних Баронств, до того ж хоча його похідний одяг брудний і виглядає досить незвично він виглядає дуже якісним. Його треба більш ретельно оглянути, до того ж цей чоловік не з їхньої групи.

Поки вони виходили, я взяв з собою спеціальний магічний артефакт, який допомагав виявити підкожні татуювання. Почав з Лаксимуса.

"Ви сказали, що ви цілитель. Маєте при собі амулет спеціалізації?" - запитав я, оглядаючи його.

Лаксимус дістав з-за пазухи амулет для перевірки. Я звірив відбитки аур власника та амулета. Сумнівів у його достовірності не виникало.

Його двох спутників, оскільки в них не було амулетів, що можуть засвідчити їх особу попросив роздягтись до пояса на предмет перевірки підшкіряних магічних татуювань.

Першим був Лейн. За допомогою магічного артефакту я «просвітив» його шкуру. Ніяких ознак магічного впливу на шкіру, а тим паче татуювань.

"Все в порядку. Наступний," - сказав я, звертаючись до Голінта.

Голінт виглядав трохи нервово, але підкорився без заперечень. Я оглянув його більш ретельно, ніж Лейна. Він здавався трохи дивним і не місцевим, його шкіра мала більш світлий відтінок, ніж зазвичай. Його риси обличчя теж були дещо інші – вищі вилиці і вузький ніс, що рідко зустрічається серед наших людей. Можливо, він дійсно з Вільних Баронств, де зустрічаються різні народності. Також я помітив, що у нього були тонкі й витончені пальці, що більше підходить для людини, яка не звикла до важкої фізичної праці.

Однак, жодних татуювань чи інших ознак магічного впливу не виявилося.

 "Як твоє повне родове ім'я?" - запитав я, продовжуючи перевірку.

Голінт на мить задумався, а потім відповів: "Модуль багатокомпонентного інтелекту інтелекту, версія одна точка нуль-нуль-нуль дванадцять, Голінт.

Я кивнув, впевнюючись, що, ймовірно, мав рацію. Доволі довге, якесь дивне родове ім’я, навіть для Вільних Баронств. Хоча я і знаю тільки пару найвпливовіших родів звідти. Ніколи там не був, значить він є визнаним представником роду, раз має право повністю називати родове ім’я.

Його акцент був дещо дивним, але зрозумілим. Хоча у Вільних Баронствах усі знають Меридійську мову, здавалося, що Голінт виріс десь ще далі, можливо, на території Алмазного королівства.

«Мета твого візиту до міста?» - задав я останнє запитання.

Голінт на мить задумався, а потім відповів: "Моя мета... у лікарню. Я повинен... доставити себе. Важливо для... повернути Крилова. У мене... проблеми голова."

Його відповідь була незграбною і не зовсім чіткою, що змусило мене замислитись про можливі проблеми зі здоров'ям або травму.

Я ще раз пильно його обстежив, особливо голову, шукаючи будь-які видимі ознаки відхилень, але нічого незвичного не побачив. Його обличчя було чистим, без шрамів чи синців, травм голови також не знайшов.