Глава 6. Перший контакт

Дорога між містами Мейр та Меркун

Ясне небо, чудовий настрій, два тижні тому син повернувся у рідне місто Мейр, де провів майже тиждень. За цей час він встиг побачитись з батьками та зустрітися з друзями, навідати свою подругу та підготуватись в нову дорогу. Допоміг своєму татові зібрати необхідні лікарські товари на продаж і зараз, поруч з батьком, на возі прямує до міста Меркун.

Лаксимус Брінд завжди пишався сином, але бажав, щоб Лейн став лікарем, хоча розумів, що наврядчи це колись станеться. Лейна ніколи не цікавили трави, в його натурі не закладено піклування про хворих, навіть отримання подяки від своїх одужавших пацієнтів тяготило його. У його характері не було тієї строгості лікаря, яка потрібна, щоб переконати пацієнтів у необхідності прийняття лікування, немає тієї м'якості, що межує зі співчуттям. І хоча б як, свого часу, не намагався Визнаний лікар направити інтереси сина на стежку медичної справи, нічого з цього не виходило, хоча основи син все ж опанував, але вирішив йти іншим шляхом, минаючи покликання лікаря.

Лаксимус Брінд – справжній лікар з великим серцем, народився у цьому самому місті – Мейр, де прожив більшу частину свого життя. Населення міста складає близько чотирьох тисяч осіб, а всім керує Розпорядник міста, пан Марвен Кастор, щомісяця звітуючи тільки перед графом Мадорським: Нарусом Ортоком, який, в свою чергу, підпорядковується нашому королю Азару Кірону другому.

Походження з родини лікарів визначило долю Лаксимуса. Захоплення медициною розцвіло вже в дитинстві, спостерігаючи за роботою батька та матері. Після закінчення медичної церковної школи він дуже вдало вів медичну практику і став справжнім професіоналом завдяки наставництву батька, який передав йому сімейну лікарську практику в рідному місті. Зараз йому вже сорок вісім років і маючи звання Визнаного лікаря він продовжує займатись цією справою, іноді торгуючи лікарськими препаратами у місті Меркун, куди їздить на закуп інгрідієнтів та лікарьских рослин, які не може знайти або виростити особисто. 

Його професійність та вміння співчувати зробили його улюбленим лікарем серед місцевих мешканців. Завжди готовий допомогти, Лаксимус не лише лікував, а й надавав підтримку душі, бездоганно опанувавши цю науку у церковній школі. Свого єдиного сина Лейна він завжди вчив цінувати життя, а сам був активним учасником благодійних акцій.

Лаксимусв важав, що лікар повинен бути не лише вченим, але й доброзичливим другом для своїх пацієнтів. Свої життєві цінності він намагався передати і своєму синові, але Лейн був більш схильним до драк та цінував силу та хоробрість набагато більше ніж співчуття та піклування про ближніх.

Якби Лакмуса попросили описати сина, то у відповідь почули б наступне: Лейн – відкрита, енергійна та цілеспрямована особистість, завжди готовий приймати та кидати нові виклики долі. Хоча він досить непосидючий, але його творча та смілива натура сильно відокремлюють його від інших. Він прагне уваги та визнання, намагається стати лідером серед однолітків, знайти своє справжнє покликання, з яким, як мені здається, до кінця ще не визначився. Незважаючи на Лейнову самовпевненість та прагнення до самостійності, він часто виглядає незграбним у соціальних ситуаціях, особливо, якщо це стосується жінок, адже за час навчання у військовій школі він зовсім відвик від спілкування з ними. Єдина дівчина, за виключенням матері, з якою він міг вільно спілкуватись – це Софіра, вони товаришували з дитинства, а два роки тому вона вийшла заміж. Він сприймав її як молодшу сестру, адже вони часто проводили час разом. 

З підліткового віку Лейн мріяв створити власний загін та займатися охоронною діяльністю, супроводжуючи каравани або брати замовлення на перевезення цінних вантажів за контрактом. Навчання в місцевій школі допомогло йому опанувати навички рахування, читання та здобути базові знання з природничих наук. Закінчивши школу, пішов навчатись далі. Успішно завершив військову школу при кадетському корпусі, де служив впродовж п’яти років. Після навчання перед хлопцем відкрилися декілька шляхів: вступити до регулярної армії та стати піхотинцем, вступити до інституту та обрати інженерні війська, або вступити на службу до міської стражі. Жоден з цих варіантів не наближав хлопця до його мети, тому він пішов іншим шляхом: попросивши батька знайти йому наставника серед  Майстрів єгерів, щоб той обучив його і рекомендував на складання іспитів, після успішної здачі яких, отримати «Ліцензію на полювання», яка надається тим, хто досяг рівня Починаючого Майстра єгеря. Ліцензія засвідчує не тільки приналежність людини до певної професії та наділяє деякими повноваженнями в плані полювання в лісах, а ще, щонайголовніше для Лейна, дозволяє заключати «Магічні Контракти» на надання послуг, до яких відносяться: супровід людей в лісних угіддях, перевезення та охорона вантажів, пошукова діяльність тощо.

Три роки навчання під наставництвом Старшого Майстра єгеря Строна Сіверока знадобилися хлопцю для того, щоб отримати рекомендацію до складання іспиту на здобуття «Ліцензії на полювання» та звання Молодшого Майстра Єгеря.

Навчання не обмежувалося стрільбою чи вистежуванням звіра. Його вчили розуміти місцевість, оцінювати стан ґрунту й рослинності, передбачати поведінку здобичі, правильно обробляти тушу, зберігати м’ясо та дотримуватися законів угідь. Лише після того, як наставник переконався, що учень здатен діяти самостійно й відповідально, він надав письмову рекомендацію.

У ремісничій градації королівства існує сім рівнів професійної майстерності:

1. Новачок;
2. Молодий майстер;
3. Умілий майстер;
4. Старший майстер;
5. Визнаний майстер;
6. Видатний майстер;
7. Великий майстер.