Глава 2. Невідома хвороба

Меридос, палац Меридійського королівства.

Територія палацу поділена на чотири сектори, кожен з яких оточений стіною, а сам палац знаходиться в центрі цієї території.

Головний вхід на територію палацу розташований у Південній його частині, де розкинувся величний королівський сад. Також є в'їзд з боку конюшень, які знаходяться на західному дворі, де також побудовано вольєр для вигулу коней. Північний сектор поділений на дві частини. В одній розміщені житлові будівлі прислуги та склади з продовольством і господарськими принадами, вхід до складів дозволено лише за магічними перепустками, право видачі яких належить старшому управителю палацу: визнаному майстрові-магу-артефактору Сатуарону Гуверу. В інщій частині розташовані казарми, де відпочиває охорона замку і частина особистої гвардії короля. У східній частині палацу знаходиться відкритий майданчик для тренувань, де постійно вдосконалюють свої навички та проводять навчання гвардійці, які не задіяні на завданнях корони або не несуть варту в палаці. Також у цій частині зовнішнього двору замку розташувалися стайні грифонів, обладнані у вигляді гнізд. На території замку таких гнізд двадцять п'ять. Грифони використовуються в якості загонів швидкого реагування як для проведення інспекцій, так і для важливих місій чи доручень, як від самого короля, так і від його ближнього оточення (радників).

Однією з особливостей Гнізд було те, що кожні два місяці грифони змінювалися, їх переганяли з королівських грифонівих гірських пасовищ. Це робилося для того, щоб дати грифонам відпочинок від державної служби. Зараз у королівській зграї грифонів налічувалося двісті три особини, п'ять з яких вже були старі для служби, а сорок три - відносно молоді, хоча правильніше буде сказати, що не пройшли дресуру і на даний момент не придатні для служби. За середньої тривалості життя грифонів у 180 років їх дресирування починається з п'ятого року життя і займає в середньому від 12 до 15 років, тому наймолодший грифон, який може використовуватися для польотів з верховим наїзником, не молодше сімнадцяти років. Пройшовши дресуру, молодий грифон має вагу близько 500 кілограм, а вага дорослого грифона може досягати 750 кг.

Грифони, по своїй суті, вільні створіння, але люди навчилися їх контролювати. Однією з особливостей грифонів є те, що вони не прив'язуються до місця або до людини (за винятком окремих випадків, коли людина рятує життя грифону або доглядає за ним з самого дитинства на протязі не менше 20 років, але навіть таким чином не завжди вдається викликати прив'язаність у грифона). Грифони підкорюються силі та Вожаку зграї. Вони є розумними істотами. Як такову, мову людей вони не розуміють, але володіють певним аналогом телепатії, що дозволяє читати емоції та наміри живих істот і, що найдивовижніше, в цих створінь є здатність транслювати один одному ці відчуття. Досі жоден маг не зміг повністю вивчити грифонів та розгадати загадки цих унікальних створінь. Відомі феноменальні випадки, коли грифон встановлював щось на зразок телепатичного зв'язку зі своїм господарем, але ці випадки експериментально підтверджені не були. Наприклад, на одному з турнірів гонки на грифонах переможець заявив, що на протязі однієї з найнебезпечніших ділянок траси він почув «думки грифона», який попередив його про те, що на цій ділянці траси, що проходить через темний тунель, суперники, що їхали перед ним, зговорилися та раптово затормозили, а між ними був протягнутий ланцюг, за допомогою якого вони хотіли збити майбутнього переможця.

Коли грифон це помітив, то "сказав" наїзнику нахилитися, оскільки на цій ділянці тунелю для людського ока нічого не було видно, а грифони добре бачать навіть у темряві. Наїзник не міг чітко сказати, яким чином грифон це йому сказав, але він точно був впевнений, що це була якась з різновидів мислемови, він почув його голос у своїй голові.

І ось, на майданчику перед стайнями грифонів, приземлилась п'ятірка цих величних, але дуже втомлених звірів рудого забарвлення з білою гривою. Четверо людей, які прибули на цьому екзотичному транспорті, почали улаштовувати грифонів в стайні, доглядати за ними після довгого шляху, а тендітна дівчина з чудовою фігурою та густими чорними прямими волоссям, трохи нижче плечей, пішла в бік будівлі, прилягаючої до Північної спостережної вежі внутрішньої стіни, яка відокремлює територію палацу від шумних вулиць міста.

Кабінет голови внутрішньої розвідки

Приміщення, де знаходиться голова внутрішньої розвідки, має назву: «Кабінет голови внутрішньої розвідки», про що й свідчить дерев’яна табличка на дверях кабінету. Доступ до нього закритий для всіх, окрім короля та спеціально запрошених відвідувачів. Перед кабінетом завжди несе варту караульний із числа королівських гвардійців, а за столом, що веде до цієї двері, сидить секретар, який приймає запрошених відвідувачів, оскільки незапрошеним вхід закритий навіть до приймальні. В коридорі, біля дверей до приймальні, чергує стража палацу, а вхід сюди є як зі сторони вулиці, через Північну спостережну вежу, так і з боку палацу, що виходить на тренувальні майданчики гвардійців.

За широким лакованим столом з моноліту дерева чорного кольору, сидить високий статний чоловік, досить міцний на вигляд, з сивим довгим волоссям. Він втомленим поглядом переглядає звіти своїх підлеглих. Автоматично підкреслюючи олівцем особливо важливі моменти, але в цей момент його думки були зайняті ситуацією з дивною хворобою, що виникла майже в центрі країни. Він чекав повернення Сільви Алазар та більш детального звіту щодо ситуації. Навіть, зважаючи на пізній час, глава внутрішньої розвідки королівства Меридія не збирався лягати спати.