Епізод 26: Пізня ніч. Квартира.

Артем тихо зачинив двері за собою. В квартирі було темно, тільки вуличні ліхтарі крізь жалюзі малювали тонкі смужки світла на підлозі. Він провів рукою по обличчю, розслабляючи напружені м'язи. У скронях ще почуваєшся пульс від нещодавніх подій, але загалом — повна тиша.

Він зробив кілька кроків і... завмер. У темряві, в кутку кімнати, у кріслі сиділа Анна. Її силует був ледь видимим, але він відразу відчув її присутність. Тиху, нерухомість. Вона не спала. Не просто чекала — вона хвилювалася. Артем вдивився в неї, і щось у ньому ледь відступило.

— Чому ти тут? — голос рівний, трохи хриплий після нічного повітря.

Анна повільно повернула голову. В її очах було щось дивне. Втома, хвилювання, а ще... полегшення?

— Не спиться, — тихо сказала вона. Голос був м'яким, ледь чутним у тиші.

Він підійшов ближче. Вона сиділа, підібгавши ноги, закутавши в тонку кофту, і її плечі ледь помітно здригалися від глибокого вдиху. Вона не питала, де він був. Не питала, чому повернувся такий мовчазний. Вона просто була тут. Артем схилився, обережно поклав руки їй на плечі. Його пальці були теплими, міцними, але торкнулися її ніжно. Він нахилився ближче, ковзнув губами по її скроні — ніжно, майже вдячно.

— Іди відпочивай, — тихо сказав він. Голос став м'якшим, теплішим. — Все добре.

Анна мовчки видихнула. Напруга, що сиділа в її грудях весь цей час, почала вільно розчинятись. Їй не потрібно було чути пояснення. Не потрібно було знати подробиць. Він повернувся. Теплий дотик на плечах, його голос — цього було достатньо. Вона легко кивнула, ніби дозволяючи собі повірити в ці слова.

—  Добре, — прошепотіла вона і, нарешті, встала.

Коли вона пішла в спальню, її рухи стали плавними, ніби тіло саме відчуло, що можна побачити. Вона не оберталася, але знала, що він ще стоїть там, дивлячись їй услід.

І тільки коли двері її кімнати зачинилися, Артем дозволив собі вільно видихнути. Він більше не дивувався, що вона чекала. Анна була саме такою.  Він провів долонею по волоссю, кинув ще один погляд у темряву — і, не поспішаючи, попрямував у ванну.