Епізод 22: Дзвінок з агенства

Ранок був тихим. Артем сидів за столом, гортаючи якісь документи, ніби його не хвилювало нічого навколо. Анна мовчки взяла чашку зеленого чаю, намагаючись зробити вигляд, що він її не дратує. Що вона нічого не пам'ятає з минулої ночі. Але її тіло пам'ятало. Коли вона сіла навпроти, його погляд ковзнув по ній… швидко, оцінююче, але не більше, ніж потрібно. Він був байдужим та холодним. І це зводило її з розуму ще більше, ніж якби він знову почав гратися з нею, жартувати чи провокувати. Нічого. Ніби нічого не сталося. Вона намагалася сфокусуватися на нопої, на будь-чому, щоб не відчувати, як її дратує його спокій. Тишу порушив звук її телефону. Анна здригнулася, коли побачила незнайомий номер.

– Алло?

– Анна? Доброго ранку, це модельне агентство. Ми переглянули ваше портфоліо і хочемо запросити вас на зустріч сьогодні.

Її пальці сильніше стиснули чашку. Вона перевела погляд на Артема. Він навіть не підняв очі від документів, але вона відчула, що він чує кожне слово.

– Так… дякую. О котрій році?

Вони швидко узгодили деталі. Вона відклала телефон і зробила глибокий вдих.

– Ти наважилась подати заявку? – Артем нарешті підняв погляд, але не було ні іронії, ні підколів. Тільки спокійне здивування.

Вона нервово провела пальцями по чашці.

– Так.

Коротка пауза.

– Гарна новина. Я відвезу тебе.

Анна насупилася.

– Не треба, я можу сама.

Артем зневажливо смикнув куточком губи.

– Я тебе відвезу.

Він повернувся до своїх документів, ніби тема була закрита. Анна стиснула губи. Він навіть не питає. Він просто вирішує.

– Мені ще потрібно заїхати додому за речами.

– Не проблема.

Звичайно, не проблема. Його байдужість починала її дратувати більше, ніж коли він її провокував. Вона хотіла сперечатися. Хотіла сказати, що сама контролює своє життя. Але розуміла, що вцьому немає сенсу.. Тому вона просто випила каву, піднялася і мовчки вийшла з кімнати.