Епізод 6: Клуб

Анна ступила на м’який червоний килим перед входом у клуб і мимоволі підняла погляд.

Перед нею були величезні двері з темного скла, а всередині – вже гриміла музика. Цього разу біля клубу було більше охорони ніж завжди.

Біля входу стояли два охоронці, які легко пропустили їх усередину, ледве Ліка назвала ім’я Софії.

Анна глибоко вдихнула.

Вона ще не знала, що цей вечір буде значно цікавішим, ніж вона очікувала.

— Дівчата, ви вже тут! – Софія махнула їм рукою з-за барної стійки.

— А як інакше? – підморгнула Ліка. – Де іменинник?

— Марк танцює десь у натовпі з якоюсь білявкою.

Анна усміхнулася і взяла запропонований коктейль. У клубі було гамірно, але це тільки додавало атмосферності вечора.

Ілля стояв неподалік, де біля нього вже зібралася невеличка компанія – дівчата сміялися з його жартів, а він впевнено розповідав чергову історію. Високий, харизматичний, розкутий – він був у своїй стихії.

А тим часом до Анни та її подруг підкотив Володя.

— Ну що, принцеси? Вже чекаєте, поки я розважу вас своєю присутністю? — заявив він, широко усміхаючись.

— Ні, але чекаємо момент, коли тебе виженуть з-за столика, як минулого разу, — підколола Ліка.

— Це був не вигін, а стратегічний відступ! — гордо поправив Володя комірець.

Анна хитнула головою, не приховуючи посмішки. Але тут щось відвернуло його увагу. Він різко замовк. Його очі спалахнули, губи ледь помітно розтягнулися в хитрій усмішці.

— Що? — підозріло глянула на нього Анна.

— Тихо.

— Що ти побачив?

— Бачите он ту?

Анна та подруги ледь повернули голови. На другому кінці залу біля барної стійки стояла струнка брюнетка у короткій сукні, що недбало крутила коктейльну трубочку в руках.

— Вона? — Ліка примружилася.

— Так. Я відчуваю, що вона чекала саме мене.

Анна хмикнула.

— Звідки ти це взяв?

Володя розправив плечі.

— Ти не розумієш… Це зв’язок.

— Ти з нею ще не говорив!

— Тим більше!

Анна закотила очі, а Володя драматично вдихнув, провів рукою по волоссю і…

— Харизма, настала твоя черга! — оголосив він, зробивши крок уперед.

— О, ні, тільки не це, —промовила  Софія.

Але Володя вже йшов. У його голові це мало виглядати як елегантний підхід з упевненим поглядом. На практиці…Він не побачив пролите на підлогу шампанське. Ступив. Послизнувся. Його харизма, звичайно, була велика… але не настільки, щоб утримати рівновагу. Його ліва нога поїхала вперед, права не зрозуміла, що відбувається, а руки зробили млин.

— О, боже! — ахнула Анна.

— МЕНІ ПОТРІБЕН ПІДТРИМУЮЧИЙ АКТОР! — викрикнув Володя, махаючи руками, намагаючись утримати баланс.

Але було пізно. Наступні дві секунди перетворилися в повільний кіно-кадр. Він полетів уперед…І приземлився прямо перед тією самою дівчиною, схопившись за її сукню, щоб не впасти остаточно.Тканина піддалася, але, на щастя, не надто сильно.

Тиша. Володя завмер, глянувши на неї знизу вверх, усмішка розтягнулася майже до вух.

— Привіт! — сказав він, не відпускаючи тканину.

— О Боже… — прошепотіла Ліка, відвертаючись, щоб не бачити цей сором.

Брюнетка витріщилася на нього, моргнула кілька разів.

Вона, здається, не могла вирішити, чи облити його коктейлем, чи розсміятися.

— Оце вхід, — нарешті сказала вона, віднімаючи в нього сукню.

— Що ж, це моя фішка.

Анна не могла стримати сміх.

— А він казав, що це буде його зірковий момент, — пробурмотіла вона Софії.

— Ну, зірковий, але в стилі комедії, — відповіла та, хапаючись за живіт від сміху.

Ілля, який до цього моменту просто спостерігав, поки не міг стриматися, розреготався.

— Це було краще, ніж будь-який мій анекдот!

Володя повільно підвівся, зберігаючи залишки гідності.

— Що ж, місія виконана! — сказав він, відходячи від дівчини трохи вбік.

— Ага, ти точно залишив враження! — підколола Анна.

Він тільки гордо всміхнувся.

— Знаєте, що відрізняє мене від інших?

— Що?

— Я завжди падаю з шиком.

І пішов далі, ніби нічого не сталося.

Анна розсміялася, Софія мало знову не захлинулася коктейлем, а Ліка закрила обличчя руками.

Ілля ж лише хитро похитав головою.

— Він живе в своєму всесвіті. І я цьому навіть заздрю.