16.

— То скільки в нас загалом часу до моменту, коли Аранду вже не вийде брехати? — Вейлос ліниво відкинувся на спинку м’якого крісла, яке одразу підлаштувалося під його тіло.

Адам, відсалютувавши келихом із дивною їдко-зеленою рідиною на самому дні, такою густою, що вона навіть не ворухнулась від руху, додав:

— Не забувай, що родину Норда ми маємо повідомити максимум за чотири дні.

— Я б спитав вас, професорко, але мені трохи страшно. Ви зараз виглядаєте так, ніби будь-яке питання може стати останнім.

Каел Норрен сперся ліктями на коліна, сидячи навпроти жінки, і з похмурим виглядом оцінював її стан.

— Вона на межі, — підсумував Адам.

Каел лише похитав головою і тихо зітхнув, а тоді знову втупився у втомлену Ісабель Еліар.

Під її очима залягли тіні, шкіра виглядала майже паперовою, прозорою, і здавалося, ще трохи  і вона просто впаде без сил.

— Я лише хочу виправити помилку, якої припустилася. — Сісти рівно професорці не вдалося, втомлене тіло не слухалося навіть у цьому.

— Перестаньте себе карати, Ісабель. — Каел уперше назвав її на ім’я, підійшов і поклав долоні на край столу. — У тій ситуації ви зробили все, що могли. Чи є в цьому ваша вина? Ні ви, ні ми цього не знаємо. Генетики довели, що це саме дві вакцини так на нього подіяли?

Еліар затравлено повернула голову до голограми. На ній був Норд із перекошеним від злості обличчям. Він, певно, здогадався, що вона не єдина на борту, хто вміє працювати з вакцинами. І поки вона тестувала його варіант, інші фахівці з генетики теж не сиділи склавши руки.

Якби вона могла відмотати час назад… але що б це змінило? Швидше за все, вона зробила б те саме. Зібравшись, наскільки вистачило сил, вона взялася до роздумів:

— У всіх був різний рівень опромінення неонками. Найбільше постраждали Норд і Шторм, — вона на мить замовкла. — В архона було тридцять сім відсотків ураження, у Норда сорок шість. Його вакцина спершу відкотила мутацію назад, але згодом запустила її з подвійною силою. Коли ми ввели нашу вакцину, то, можливо, зупинили процес мутації, але вже не змогли повернути його до людського стану, тому що зміни надто глибокі...

Професорка перевела подих. Її пальці зімкнулися в кулак так сильно, що побіліли кісточки. Вона, певно, вважала, що зробила недостатньо, але всі бачили: вона витиснула з себе максимум, на який була здатна.

— Архон Норрен відновлюється дуже швидко. Після того як ви вчора пішли, я ввела їй останню дозу седативних. Ознак мутації наразі немає ні зовні, ні внутрішньо. Вона чиста, якщо не враховувати фрагментарні провали пам’яті. — Еліар ледь помітно опустила плечі й оглянула присутніх локсарів. — Я можу говорити про це без упину…

Каел підняв долоні, зупиняючи її жестом. Увесь цей час він стояв поруч, боячись, що жінка просто знепритомніє за столом від перевтоми.

— Ми зрозуміли, ви робите все можливе. До речі, маємо ще двох інфікованих. Їх доставлять на фрегат завтра вранці.

В очах професорки спалахнув той самий холодний, зосереджений блиск, що з’являвся, коли перед нею поставав новий матеріал для дослідження. Тепер ці інфіковані були для неї як гурахські камені, за один карат яких можна було придбати непоганий космічний корабель.

— Є ще троє, двоє з них руйнівники. Прибудуть…

— Теж завтра вранці, — перебив Каел Вейлоса. — Отже, матимете час відпочити.

Еліар підвелася, відкриваючи інтерфейс, але саме в цю мить Каел зруйнував усі її плани.

— Ми ще не закінчили. Ви перевіряли спогади рейнджерів?

— Так, — питання знову повернуло її до реальності. — Та сама проблема. Думаю, за кілька годин Скай і Скеля будуть чисті, потрібно лише витримати добу. Нам варто спробувати зняти блок.

— Усі варіанти зараз доречні, професорко. Складається враження, що чим далі ми просуваємося, тим більше запитань лишається без відповідей. — Адам ковтнув зеленого напою, ледь скривившись.

— Погоджуюся з тобою, — мовив Вейлос. — Це може бути ключова інформація або просто відсутній шматок пазла.

— Ми обов’язково це перевіримо, — локсар Норрен підійшов до професорки й відсунув її стілець. — Думаю, вам час пересісти в те крісло. Мені потрібно дещо показати локсарам.

Нічого не розуміючи, Еліар попленталася до віддаленого крісла в кутку вітальні, такого самого, як у Вейлоса.

— До речі, Адаме, ти зміг зафіксувати слід своєї сили? — Каел зайняв своє місце за столом і змінив голограму на ніжно-рожеву планету.

Міранея — найромантичніше місце в Раннійській галактиці. Він збільшував масштаб доти, поки не почав розрізняти птахів на гілках дерев, рожевий пісок і прозору воду, яка омивала берег.

— Після того як я засік її на краю чорної діри, вони перемістилися. Причому не один раз і не в суміжні точки. Відстежити такий маршрут практично неможливо. Але якщо піти від кінцевої точки у зворотному напрямку, можливо, щось вдасться знайти…

— Якби ми додумалися до цього раніше, — закінчив думку Каел, усе ще розглядаючи планету.

— Локсаре Норрене, ви ввімкнули підігрів? — хрипкий голос Еліар відволік усіх.