12.

— Скільки разів вам повторювати: нам потрібен мутант або Наглядач! — Вона зробила крок уперед до Дерека Аранда, її тон наповнився металевими нотками роздратування. — Мені байдуже, кого ви зможете спіймати першим. Мутант? Прекрасно. Наглядач? Ще краще. Ви навіть уявити собі не можете, які перспективи нам це відкриє! Скільки ми зможемо зрозуміти про ворога, якого не бере наша зброя. — Її слова лунайли різко, майже розриваючи напружену тишу в залі для нарад.

Обурення професорки буквально витало в повітрі, і кожен присутній відчував, як зал заповнюється знову важким мовчанням.

Ксандра вже другу годину сиділа за напівкруглим столом у великій залі, де кожен елемент інтер'єру підкреслював холодну та беземоційну атмосферу. Стіни з темного металу, що відбивали холодне світло, нависали навколо, а великі прозорі екрани безшумно висвітлювали кімнату, демонструючи на них стратегії та карти, що змінювались.

По центру кімнати висіла голограма Наглядача — того самого, якого Адам витягнув із підсвідомості Ксандри. Вона знову й знову привертала погляди, нагадуючи про те, як обдаровані можуть перетворюватися на нещадних ворогів. Її присутність віддавала невизначеністю, викликаючи у всіх відчуття тривоги: вони знали, що це — лише початок, і якщо мутанти, ставши Наглядачами, вже несли величезну загрозу, то що чекає на них далі, коли ці зміни підуть ще глибше, перетворюючи їх на щось набагато страшніше?

Батько Ксандри, Каел Норрен, кинув на Дерека погляд, у якому вгадувалася поблажливість, і додав:

— Але ми тут не для того, щоб сперечатися, а щоб працювати на спільну мету.

Дерек на секунду стиснув губи, обличчя застигло у виразі холодної байдужості. Його очі переміщалися між Норреном і професоркою, але він, зрештою, відповів:

— Звісно, локсаре Норрене. Але мушу зауважити, що без відповідних протоколів...

— Протоколи? — перебив його Адам, його голос звучав безкомпромісним. — Вибачте, преторе, але наші протоколи — це вийти туди й дізнатися, як вижити, поки у вас немає кращого плану. Чи є?

У залі наступила напружена тиша, яку порушила тільки професорка, яка сіла на своє місце. Усі погляди знову звернулися на Дерека Аранда. Це питання він піднімав уже не вперше за дві години обговорення наступних кроків щодо "хробаків".

Ксандра спостерігала за ситуацією, відчуваючи, як кожне його слово розпалює роздратування. Їй здавалося, що Дерек усіма силами намагається зупинити розвідувальні місії. Теми, які він порушував раз у раз, були надто дивними і все більше нагадували спроби відвернути увагу від реальних загроз. Навіть голограма мутованого, що перетворюється на чудовисько на їхніх очах, не є достатнім аргументом для негайних дій.

Але саме в цей момент Норрен, не підвищуючи голосу, додав:

— Достатньо. План затверджено. Команди вирушають за графіком. Додаються іще по одному обдарованому для утримування бранця, окрім руйнівника, який вже прив’язаний до кожної групи.

— Сподіваюся, ви розумієте, чим це може обернутися, — сказав Аранд, але його голос звучав без впевненості, проте сумніви ледь пробивалися через його слова.

Вейл Зентар, зазвичай спокійний, здається, не витримав. Він подивився на Дерека і продовжив, не змінюючи голосу, але в ньому відчувалася певна іронія:

— Ми космічна розвідка, преторе. І бувають моменти, коли нам потрібно діяти в небезпечних обставинах, навіть без усіх протоколів.

Дерек ледь скривився, його обличчя стало ще більш кам'яним. Відповідь локсара зачепила його, адже він не служив у космічному флоті. У нього була базова військова підготовка, але третій рівень його обдарованості не дозволяв побудувати кар’єру, якою він колись марив. Це було його слабке місце, яке він старанно приховував.

Рейна поряд кахикнула в кулак, ховаючи посмішку.

— Розумію, — промовив Дерек, намагаючись не допустити роздратування. — Я повинен переконатись, що план має всі необхідні запобіжники, перш ніж ми підемо на ризик.

Претор кинув ще один погляд на професорку, але та, схрестивши руки на грудях, дивилася прямо на нього, майже викликаючи до суперечки.

— Але я досі проти того, щоб відсилати архона Норрен на місію, — поважно додав Дерек. — Я все ще впевнений, що з нею може бути щось... не так. І до того, як прийде наша команда для досліджень...

На що Адам лише важко зітхнув і кинув швидкий погляд на Норрена.

Коли стало відомо про передані дані від мутанта, Дерек буквально штурмував кабінет локсара Норрена. Він наполягав на важливості їхнього завдання, на тому, що вони не мають права на помилку, і, звісно, вимагав відсторонення Ксандри та її відправки до сім'ї на Сорну.

Але після того, як ранкове обговорення перетворилося на справжнє протистояння, не було жодної людини на кораблі, хто не чув, як два локсари відстоювали її перед претором Арандом. Весь фрегат ще досі гудів, як вулик, обговорюючи те, що сталося. Наступною темою, як підозрювала Ксандра, стане питання: чому локсар дер Лорк'ай так рішуче захищав архона Норрен?

— Я не дам доступу на фрегат більше нікому, окрім бойових одиниць, — холодно промовив локсар Норрен. — Якщо ви хочете зробити день відкритих дверей, то зараз нажаль не час для цього. Від кожної з галактик в нас є по науковцю, і ви мали бачити, що у команді фрегату він також є, — кивок на чоловіка, який сидів поряд із професоркою Еліар.