Глава 26

Війна залишилася позаду, принаймні для нього. Імперія була стабілізована, сини дорослі й мали власні шляхи. Тигр, той могутній володар, що розпочинав зоряні конфлікти, нарешті зміг повернутися туди, де колись залишив частину своєї людяності. На Землю.

Він стояв перед скромними дверима звичайного будинку в тихому кварталі, одягнений у простий темний костюм, який не міг приховати його царственну поставу. Серце, що колись було холодним мотором стратегії, тепер калаталося з нерву. Він постукав.

Двері відчинилися, і вона з'явилася на порозі. Час ледь торкнувся її обличчя, лишивши на ньому сліди м'якої мудрості. Спочатку у її очах читалося лише здивування від візиту невідомого чоловіка. Але потір погляд застримався на його очима. Глибоких, пронизливих, повних незгасної сили та давньої туги. Вони не змінилися з тих пір. Нічого не змінилося.

— Ти?.. — прошепотіла вона, немов боячися зірвати чари.

Він ледве помітно усміхнувся. —Я.

Вона, не кажучи ні слова, відступила, запрошуючи його увійти. Її маленька вітальня занурилася в теплий світло настільних ламп, а повітря пахло ладаном і свіжою травою. Він сів, відчуваючи себе незграбним у цьому простому, але сповненому її духу просторі.

Вони розмовляли. Спочатку обережно, навколо да близько. Він розповів, що повернувся, тому що не міг більше не знати, як вона. Не міг не бачити її. Її образ переслідував його навіть у найзапекліші моменти битв, нагадуючи, заради якого спокою він, насправді, воював.

— Я хочу запропонувати тобі стати моєю дружиною, — вимовив він нарешті, і слова пролунали у тиші, наче визнання у найглибшій зраді. — Поїхати зі мною.

Вона заперечено похитала головою, усміхнувшись, ніби він розповів гарну, але неможливу казку. —На яку планету? Ти говориш так, ніби сідаєш на автобус до сусіднього міста.

— Я серйозно, — він сказав просто. — Я не звідси. Я з іншого світу.

Ця заява викликала в неї щирий сміх, музичний і легкий. Вона не вірила. Як могла? Він був для неї лише загадковим чоловіком з минулого, а не володарем зірок.

Тоді він простягнув до неї руку. —Дозволь мені показати.

Вона вагалася лише мить, потім поклала свою долоню на його могутню руку. І світ навколо них розчинився.

Це не був стрибок чи падіння. Це була лише зміна декорацій. З теплої земної вітальні вони миттєво перенеслися до нього. У простору кімнату зі стінами, що переходили у прозорий купол, а під ним розстилались іншопланетні пейзажі. Два сонця, одне золоте, інше блакитне, схилялися до обрію, заливаючи світлом фіолетові поля, на яких коливалися немов би скляні трави. Повітря було насичене дивним, пряним ароматом, якого немає на Землі.

Вона застигла, її очі широко розкрилися від благоговіння. Він провів її до спальні — мінімалістичної, але сповненої сили. Велике ліжко, витесане з темного дерева місцевої планети, важкий комод зі срібними вставками. Але головним був вид з вікна. Та дивовижна, сюрреалістична краса, яка немов жива картина залишалася за склом.

— Ось де я живу, — тихо сказав він.

Потім вони знову повернулися до її вітальні, на Землю. Залишившись сидіти на дивані, ніби нічого не сталося. Але все змінилося. Вона була в захваті, шокована, переповнена емоціями.

— У мене є дружина, — зізнався він, розкриваючи всі картки. — І сини. Але це... союз, партнерство. Ми стали чужими одне для одного. Ти будеш першою. Єдиною в моєму серці. Я збудую для нас окремий дім, серед тих полів, що ти бачила. А цей... залишиться для них.

Вона вагалася. Її світ щойно перевернувся з ніг на голову. Вони знали один одного колись, давно, але чи було цього достатньо для такого кроку?

— Скажи, ти хочеш, щоб я щось приготувала для тебе? — спитала вона, шукаючи порятунку в звичних ритуалах, намагаючись знайти опору в тому, що їй було знайомо.

— Я б дуже хотів скуштувати щось, приготоване твоїми руками, — відповів він щиро.

Вечеря пройшла в теплій, задушевній атмосфері. Світло свічок грало на його рішучих рисах і її задумливому обличчі. Вони насолоджувалися спілкуванням, відкриваючи один одного заново. А потім прийшла ніч, сповнена можливостей і ніжності, яка здавалася неминучою, природним продовженням цього дивного дня.

Вранці, прокинувшись поряд, вони обидва розуміли — після такої ночі шансів повернутися до минулого вже не було.