Розділ 15

Вогонь від кострища ще не встиг остаточно згаснути, коли загін рушив далі, покидаючи руїни, де відбувся останній бій. Повітря було густе від втоми й напруги. У кожного на тілі залишалися подряпини й синці, у душі — глибші шрами, та водночас усі вони відчували дивну впевненість: перемога над другим стражем мала прихований сенс.

Аріанель ішла трохи попереду, і бліде світло від печаті, що залишила по собі істота, раз по раз тремтіло у її долонях. Тепер таких знаків було два — й обидва зливалися в її свідомості у своєрідну підказку, обіцянку наступного кроку.

Дорога була неспокійною.

На шляху траплялися напівкрили — дивні створіння з прозорими, майже кришталевими крилами, що жили у гірських поселеннях. У річкових долинах виднілися домівки русалок, що вміли ходити по суші та торгували перлами й лікувальними травами. Аерон уважно придивлявся до різних рас, а Ліріель мовчала, хоча її очі виражали недовіру.

— Світ набагато ширший, ніж ми звикли думати, — озвалася Аріанель, злегка торкнувшись пергаментного знаку у себе в сумці. — Стражі не просто так вартують ці землі. Кожна перемога веде нас далі.

Каель ішов позаду, холодний і безмовний, але його крижані голубі очі уважно вивчали кожен рух супутників.

Коли сонце схилилося, загін зупинився на ночівлю біля невеликої річки. Тиша була оманливою — надто вже відчувалося, що за кожним деревом може критися небезпека.

Поки Каель розпалював полум’я темного вугілля, Айнель обвила талію Аріанель, спокійно вмощуючись, наче білий живий пояс.

— У кожній імперії є свої заборонені землі, — нарешті заговорив Каель. Його голос був низький і рівний, але в ньому чути відлуння загрози. — Місця, де навіть армії не виживають. Там ми знайдемо наступні підказки.

Аерон тихо хмикнув. — Чудова перспектива для подорожі.

Незабаром вони перейшли до тренувань.

Аерон розім’яв плечі, дістав меч, і полум’я спалахнуло вздовж клинка. Він зробив випад — і клинок здавалося сам тягнув за собою язики вогню. Ліріель зустріла його рух закляттям: вогняна куля розлетілася сотнею іскор. Її очі світилися вогнем, але вираз обличчя був зосередженим, майже спокійним.

— Сильніше! — наказала вона, утворюючи навколо нього кільце з палаючих стовпів.

Аерон кинувся вперед, розсікаючи полум’я ударами меча. Його рухи були точними, кожен удар супроводжувався вибухом жару. Вогонь і сталь спліталися в єдиний танок.

— Непогано, — Ліріель кинула ще одне закляття, змусивши вогняну хвилю зімкнутися перед ним. — Але ти все ще думаєш, замість того щоб відчувати.

Він ухилився, стрибнув убік і вже в польоті скерував полум’я вздовж клинка, розрізаючи хвилю надвоє. Полум’я здійнялося в небо, розсипаючи тисячі іскор. Їхні погляди зустрілися — і між ними промайнуло те саме напружене тепло, якого не приховати.

Аріанель стояла осторонь, тренуючи власну магію. Вода з річки здіймалася стінами навколо неї, закручуючись у складні ілюзії: то ставала дзеркалом, то розсипалася крижаними уламками. Айнель допомагала, шепочучи у її свідомості поради, скеровуючи потік.

Та раптом темрява обволокла ілюзію, змусивши її втратити рівновагу. Каель, що до цього мовчки спостерігав, створив навколо неї ілюзорний морок — наче поле битви, де ворогів було сотня.

— Твої водяні іграшки гарні, але чи витримають вони тиск реальності? — його голос звучав спокійно, але холодно.

Аріанель усміхнулася. Її очі спалахнули азартом. Вода вирвалася з ілюзій, вдарила по темряві й розсікла її, неначе клинком. Вона не здалася, а навпаки — заграла в його гру.

— Досить непогано, — визнав Каель, прибираючи ілюзію. — Тепер ти трохи ближче до того, аби бути справжнім опонентом.

— Я й не збиралась бути меншою, — відповіла вона з гордістю.

Їхні погляди зустрілися, і між холодом його слів і вогнем її азарту народжувалася нова іскра — небезпечна, але приваблива.

Ніч опустилася. Вогонь кострища тріщав, а герої втомлено розляглися довкола. Десь у глибині душі кожен розумів: стражі — це не просто чудовиська. Це випробування, що ведуть їх до істини, яку вони ще не готові осягнути.

Аріанель дивилася на знак, що пульсував у її сумці, і думала: кожна перемога робить нас сильнішими, але й ближчими до того, що може зламати.

Тиша перед новим етапом подорожі була важчою за будь-які слова.