Розділ 4. Небажаний союз

Бій затягнувся.

Хранитель Хаосу ревів так, що земля тріщала, його тіло з лави й каменю постійно відновлювалося. Він розмахував крилами з чорного диму, здіймаючи бурю жару й попелу.

— Він регенерує, — крикнула Ліріель, утримуючи вогняний щит. — Просто магія не спрацює!

— Тоді розірвемо його ядро, — холодно кинув Каель. — У центрі грудини.

— Легко сказати! — огризнувся Аерон, блокуючи удар лапи. Його меч іскрився від сили ворога, але принц тримався, рухався швидко й холоднокровно.

Аріанель виставила руку вперед. Вода й крига піднялися стіною, скувавши частину істоти. Айнель вивергнула подих льоду, зупиняючи розпечене тіло.

— Я дам вам шанс, — прошипіла маркіза. — Але використайте його мудро.

Каель розгорнув крила тіней. Від нього виходила сила, яка змушувала навіть камінь тремтіти. Він злетів над Хранителем і ринув униз, наче чорна блискавка. Його тіньові леза врізалися в груди монстра.

Аерон скористався моментом. Його меч спалахнув полум’ям, і він устромив його прямо в розлом між кам’яними пластинами. Ліріель направила потік вогню в те ж місце, перетворюючи магму ворога на вибух пари.

Хранитель заревів востаннє. Його ядро спалахнуло й вибухнуло, розсипавши тіло на уламки, які впали в лавові тріщини.

Тиша. Лише дим і запах сірки.

Аріанель обтрусила попіл з плаща. Її обличчя залишалося спокійним, хоча серце билося швидше, ніж вона хотіла б показати.

— Непогано, — сказала вона, дивлячись на інших. — Для команди, створеної випадково.

Аерон витягнув меч із уламків і кинув на неї погляд.

— Ти б не впоралася сама.

— Як і ти, принце, — відказала вона різко.

Ліріель підійшла ближче. Вона виглядала втомленою, але трималася прямо.

— Ми всі б загинули поодинці. І це факт.

— І що тепер? — холодно озвався Каель. Його блакитні очі ковзнули по кожному з них. — Ви хочете бігати світом у четвірці?

— Хочу чи ні — це не має значення, — відповіла Ліріель твердо. — Якщо артефакт Хаосу дійсно пробудився, то нові хранителі з’являться знову. А сам артефакт може опинитися в руках тих, хто слабший за нас… але набагато жадібніший.

Айнель згорнулася на плечі Аріанель, прошипівши холодним голосом:

— Вона має рацію.

Маркіза стиснула губи. Їй було огидно навіть думати, що доведеться йти поряд із Каелем. Та ще й слухати моралі графині. Але її розум уже рахував вигоди: Ліріель — мудра, Аерон — вправний, Каель… надто сильний, щоб ігнорувати.

— Гаразд, — промовила Аріанель. — Тимчасово. Лише поки це питання не буде вирішене.

Каель хмикнув.

— Ти називаєш союзом те, що й союзом не є. Але хай буде так.

Аерон уперся мечем у землю.

— Тимчасовий союз — краще, ніж швидка смерть.

Ліріель дивилася на всіх мовчки, і лише в глибині її зеленаво-карих очей спалахнула іскра: надія.

Вони вийшли з руїн, коли перші промені сонця торкнулися горизонту.

Четвірка, що ніколи не мала б бути разом, рушила єдиною дорогою.

І світ ще не знав, що саме ці четверо змінять долю всього континенту й навіть небесних островів.