Імперія. Пісня еліті.

Розділ 26. Документи та … (продовження 3)

І знову викликав Одина.

- Кириле, що тобі треба, я ж сказав, що вистачить балачок?! Ну що ще?

- Мені треба Пам’ять і Думка.

- Для чого?

- Мені треба захистити свою людину, що шантажують.

- А коли ти зміг вже зустріти свою людину?

Я ж розгубився, бо схоже він не все бачить.

- А юрист.

- Що за юрист?

- Що тільки що вийшов.

- Юрист?

- Юрист Оми Манн.

- А для чого він тобі потрібен?

- Ні, ну Один! А документи на майно!

- Так у мені всі дані, в електроні.

- А що раніше не можна було сказати?!

- А що раніше не можна було спитати?!

- Так що, не захищати людину?

- Захищати. Дам тобі Думку та Пам’ять. Не відволікай. Все! Прощавай!

- До побачення!

Один відключився. Думка сидів та дивився на мене.

Я розгубився - через мить до Думки приєднався Пам’ять, що так же дивився чекаючи моїх розпоряджень.

Я що Бог, щоб знати як ними керувати?!

Ось чув роздратований голос Бога Одина, що мною незадоволений, і мить він дає своїх воронів! Я уявив собі картину – сиджу та керую птахами Бога, а тут випадково заходить хтось і все це бачить! І це на теренах де смерть чатує на кожному кроці, а я без прикриття працюю.

Ні, треба закінчувати на сьогодні торгівлю та виходити на човні в безпечне місце!

- Ну що! Пам’ять та Думка покличте Ульфа, я піду на ринок.

А при приході Луки, я подумав, а чи не приручити мені й самому ворона, бо це зручно давати свої розпорядження.

День йшов своїм розпорядком, а Пам’ять вже своїм поглядом розкривав шари минулого, він бачив обличчя людей, чув уривки розмов, що відбулися в темних кімнатах, він оживав минуле - шукаючи докази та сліди шантажистів. Думка показуючи можливі їх дії.

Бйорн та Ульф з зацікавленість споглядали як надягнув на голову шапку та бачив, як шантажисти рухаються, куди вони підуть, що планують. Від них я не міг того приховати, що керую воронами Одина.

І скрізь картинку, що мені показували Пам’ять та Думка - почув як брати на човні, що був в безпеці на середині озера, затягнули чомусь старі свої пісні - чув барабанний стукіт та їх низький спів. Гадаю, що їх було чутно в місті.

Я навіть здивувався як входив з їх співом в резонанс.

Думка повернувся та промовив:

- Ти бачиш їхні кроки, відчуваєш їхні наміри. Але перш ніж діяти, потренуй у свої уяву та бойовий дух. Уяви, як ти входиш у бій, як кожен рух стає точним і неминучим, проведи репетицію перемоги. Не знімай з очей шапку.

І враз перед очима моїми розгорнулася картина - що стою в місті - тиша, що передує бурі, ніч, вузькі вулиці. Темні провулки, миготіння смолоскипів, відблиски на зброї - світло небезпека викриття, а тінь – прихисток.

- Кожен рух відчуватимеш як відлуння майбутнього - удари, ухиляння, кроки, - голос Думки. – Спробуй потрапити в ритм.

А на човні Бйорн і Ульф затягнули стару пісню, їхні голоси низько гуділи, а барабанний стукіт задавав ритм. Звуки накладалися на видіння та я відчув, як моє тіло входить у умиротворювальне бойове занурення: світ навколо стишився, думки стали ясними, а кожен рух уявного бою впевненим і врівноваженим.

Спів братів давав внутрішній спокій, не відчувалося страху чи гніву, лише глибоке занурення у ритуал бою, пісня давала силу тримати себе в рівновазі.

У тиші нічній, де смолоскипи тремтять,

Герой ступає, мов хижак у тіні.

Вузькі проходи міста - його стежки,

Темні кути - його прихисток і зброя.

Тінь веде - ми йдемо!

Світло згас - ми б’ємо!

Крок у ніч - удари точні!

Кров і страх - нам не видні!

Не зрозуміли вороги, як смерть прийшла,

Бо удари його - мов подих бурі.

Швидкі й точні, неминучі, як доля,