Розділ 25. Крок другий.

- Кириле, - Один бажав зі мною поспілкуватися, я ж не міг відмовити поспілкуватися з ним дистанційно, - вітаю тебе! Думка мені принесла новину, що тебе прийняли в гільдію купців!

- Дякую! Виходить, мені варто кидати роботу Імператора.

- От, ти даєш! А ким будеш?

- Ковалем. Мені дуже сподобалося, як мене прийняли селяни, як коваля. Ти б бачив, як з захопленням дуже дуже в майбутньому вродлива Олена, що зараз мала та селянка, з захопленням дивилася на мене, не на Імператора, а на коваля! Як вона не вірила, що може моє серце рознести на друзки! Як ніяковіла, що вродливіше за Імператора Северика! Що з ковалем вона може приходити та спілкуватися коли сама забажає, що є Імператором! Сподобалося як мене в місті прийняли в гільдію ковалів завдяки ковалю Демиду

- Чого це?! Імператором краще!

- Ага! Знову стикатися з гнилими людьми, що тільки можуть в своєму житі інтриганити, підривати мою репутацію та красти за моєю спиною, боротися за вплив, шпигувати, отруювати, аби задовольнити власні миттєві бажання, розпусти й надмірності, як марнотратні бенкети. Зневажають закон, коли вважають себе вищими за правила, живуть у розкошах створюючи ілюзію, що народ існує лише для утримання їх, вдаючи показну велич замість служіння державі чи громаді, а демонструють багатство й силу!

- А й то й твоя правда!

Він якось замовк, а зібравшись знов продовжив:

- А чого ти купцю показував прапор, чи ти хочеш, щоб він його проніс на терени повстанців та там встановив?

- Та ні! Подумав, що купці мандрують від однієї ярмарки до іншої, хотів якось навчитися купецької справи, може мене проведуть на терени повстанців - збрехав я йому, бо цю ідею сприйняв безглуздою, бо уявляв себе вже ковалем.

- Ну ти даєш! Ну хто продає синтетику, вона нікуди не годиться, як тільки на прапор. Його ж не носити. От треба шовкові, чи бавовняні тканини.

- Так я тільки цю можу тканину.

- От і погано.

- Всього-то в два рази затратніше, а носити набагато приємніше. Не переймайся, допоможу.

А на наступний ранок в місті у купця Гаврила.

Гаврило (усміхаючись, але з повагою):

- Ого, Кириле, та це ж не учорашня тканина! Блиск має, м’якість тримає, й на тіло лягає краще. Для простого люду то й зовсім розкіш.

Помацав тканину, потягнув у руках, ніби перевіряючи на міцність:

- Такі тканини можна й носити, й торгувати ними. Купець не посоромиться, бо це шовк. А цю тканину я не знаю.

- Бавовна.

Гаврило (з усмішкою, але й серйозно):

- Та я ж бачив тебе вчора, Кириле! Як тебе гільдія ковалів урочисто вивела на ринок, як ти всі ножі, серпи та коси розпродав, наче гарячі пиріжки. Люди аж наввипередки брали, бо вірили, що зроблене твоїми руками  надійне. - Поплескав по плечу, - От і дивлюся тепер: учора ти коваль, сьогодні вже купець. Ти, хлопче, маєш щось таке, що люди приймають тебе в будь-якому ремеслі. Але пам’ятай: ковальство дає силу, а торгівля - вплив. Іноді вплив важливіший за силу.

- Але я не шукаю впливу, - емоції від старих образ засліпили мене, - я шукаю чесного кусня хлібу, бо ще нещодавно відбував каторгу за вбивство, дав обітницю Богу Одину, що я відмовлюсь від злочинного минулого, що стану на шлях який він мені вкаже, на чесний шлях, де «потом свого чола буду мати прогодування!» - процитував я один з законів його віри.

Гаврило серйозно, але з теплом:

- Кириле, не плутай вплив із підлістю. Ти думаєш, що торгівля - це лише хитрощі й обман? Ні. Подивись на ці тканини. Це не розкіш для марнотратних бенкетів, а ознака твої майстерності. Просто шляхта єдина, що може заплатити за тканини такої якості. Мені приємно, що бажаєш таку тканину продавати усім, але вона дорога. Визнай це! Ти дав обітницю Одину жити чесно. То й живи. Хіба чесно - це тільки кувати залізо? Чесно - це давати людям те, що вони потребують. Селяни потребують серпів і кос, а шляхта - тканин, бо через них вона тримає лад у своїх громадах. Повір, виробництво й торгівля якісною тканиною - це теж служіння. Бо коли людина вдягає добрий одяг, вона відчуває гідність. А гідність - то теж дар Божий. Один не відкине того, хто множить гідність серед людей.

Поплескав мене по плечу ще раз:

- Ти вже довів, що можеш бути ковалем. Тепер доведи, що можеш бути й купцем. Бо сила - це в руках, а вплив - у серці. Іноді саме вплив творить більше добра, ніж сила.

- О Боже Один! – мене накрила зневіра на шляхту. – Ну чому я не можу служити простим селян і ремісникам, що такі добрі до мене?! - вигукнув у зневірі, а в крамниці раптом стихло.

Сяйво від лампи хитнулося, та промінь упав просто на сувій тканин, який лежав перед нами. Тканина, здавалося, ожила: її поверхня заіскрилася, наче в ній відбивалося світло зоряного неба. Гаврило завмер, а я відчув, як по руках пробігло тепло - те саме, яке я колись відчував, коли Один навчив мне ткати й фарбувати так, що нитка ставала міцнішою за звичайну.

У тиші пролунав шурхіт, ніби хтось невидимий провів пальцями по полотну. І я зрозумів - це нагадування, - не лише залізо, а й тканина може бути тим шляхом, що проведе на терени повстанців.