Розділ 21. Депресія. (продовження 2)

В Імперії Вінерпіолеса слову, що позначало хворобу мозку «пригніченість», ніхто не визнавав право на існування. І чому – я не розумів і не розумію? І ось, вже немає в живих Вінерпіолеса, Гелібти, Оми, й останній законний власник земель – визнає, що зневірився в людей і страдає на «пригніченість».

Один якось співчутливо опускав очі, немов визнавав перед мною свою вину.

Я сидів на камінні під відкритим небом і не розумів його поведінку!

Чому Бог опускає очі?

Чим же він – Бог, перед мною завинив?

Що він від мене приховує?

І чому не спопелив блискавкою мене , як каже наше віра?

Чому опускає очі перед смертним мною?

Він сам шукав зі мною зустрічі. Напивався молодого вина. Й мовчав.

Уявіть! Найжорстокішій Бог, що є покровителем вояків, тихо напивається та мовчить перед людиною, яку в власних корисних інтересах не використовував тільки лінивий, й який в очах людей виглядав відвертим розумово відсталим.

Вони волали про корупцію!

Одина підкидувало та змушувало миттєво наливатися від гніву кров’ю слово «корупція».

- Власні інтереси. Егоїзм. Та дурість знищила Імперію, - в такі миті він валував, що було сили, - Кирило, ти розумієш, що ти не винен!

Уявіть, як важко заспокоювати Бога!

- Кирило, шкода, що ти зламався, - вже заспокоївшись та зневірено він казав.

Ви колись бачили Бога, що став алкоголіком?

А я бачив!

Я бачив Бога, що втікав в храм, що повністю струх, ось-ось впаде, але в якому я був настоятелем, і в який приходив тільки я і він!!!! Сонце випікало влітку, вітер видував останнє тепло в морозну осінь і зиму. Але він тікав та не казав нікому, що знає де я є! Напивався – і приховував, що Імператор і Бог Один зневірилися.

Двоє невдах тікають від людей, у яких гонор виніс на верхівку хвилі боротьби за владу!

Але що ви хочете?! Який з мене Імператор, батько мене пригнічував, мати пригнічувала, жінка пригнічувала. Зрозуміло, що люди відчули це.

Хто з цього не скористається?

Всі бажають відігратися на мені!

Такий час змін!

- Один, чого ти так себе картаєш?

Він тільки піднімав очі на мої наївні очі та мовчки дивися.

- Ти ж бачиш, що я не маю амбіцій!

- Ти? – він проводив пальцем по пів колу, а в очах туман алкоголю.

- Я хочу жити в іншому світі. Я вродився усобітним. У мене розлад розвитку нервової системи, що характеризується порушенням соціальної взаємодії, вербальної й невербальної комунікації, і повторюваною поведінкою, існують складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації. складнощі у взаємодії із зовнішнім світом, з цього приводу виникають порушення в соціалізації.

- Брехня, – він миттєво підскакував та тицяв вказівним пальцем, до болю у мене, в груди, - ти! Ти! Єдина нормальна людина! Хитрість – це не ознака розуму! Кирило, давай я покину жінку!

_- Для чого? – спокійно та не розуміючи питав його.

- Для чого?! -_ він немов глузував з моїх розумових здібностей.

- Для чого? – без остраху питав його.

Не знаю, але я був єдиною людиною, що не боявся Бога Одна. Я йому довіряв.