Розділ 19. Щур. (продовження 1)

Знов день пройшов в бажанні встигнути зробите те, що на думку Одина було надважливим і в корисності цього для Імперії він мене якось переконав.

Я заморився від почуття вини!

Це дивне відчуття!

Від якого я погано засинав і подовгу розмірковував вже який вечір. Була ще одна річ, яка забирало відчуття впевненість у власні сили, – заповзятливість! Відсутність власної та великої заповзятливості від інших.

…

Всі казали, що заповзятливість явище корисне. Але не в моєму випадку!

Я тільки встигав вертіти головою та фіксувати те, що йшло ще більш неконтрольовано з мого боку. Це була політика Бога Одна та його дружини, низів, але не моя.

Від цього опускалися мої руки, як і самовпевненість, бо йшло по незрозумілому сценарію, який я не міг ніяк збагнути.

А я ж був тією особою, з якою ототожнювалася з цим кирмилом!

Не з Богом Одином!

Не з моїм оточенням!

А зі мною, з моїм іменем!

І я розумів, що воно було добре заляпані брудом, коли не мої рішення та дія множили моїх ворогів, а дії інших людей!

Кирмило?

Я вже перейшов на слова свого батька, свого маленького чорнобрового народу. Ви, мій читач, думаю, цього слова не чули «кирмило»! Є друге слово – «керування», або більше зрозуміліше «державництво», замість слова Імперії «політика». В моїй душі вже набирало гидуванням цієї Імперією!

І я розумію, що читач зрозумів, що сталося далі?!

Так!

Я знов почав ховатися в кімнаті для молитов. Також думаю, що читач зрозумів, що я уникав Лагерту, як й інших людей! Не тому, що вона чомусь стала огидна, чи ще за якихось особистих причин, а через бажання побути на самоті.

Скажіть, як мені не бути поруч з такою красунею?!

Я б повинен, навпаки, докладати всі зусилля бути поруч з нею, хоч десь отримати перемогу.

Але…, нажаль…

Я мняв свої руки в невпевненості, вона перша бачила зацьковану людину, а не Імператора Імперії. Я заїкався, часто моя голова була опущена, робив обмовки, які вона часто виправляла.

Може вона мені хотіла допомогти?

Але в чоловічому світі часті виправлення сприймаються як недолік, коли вказують на твою неспроможність. І, схоже, вона цього не знала, коли всі інші мовчали, шануючи мій стан.

Відчував, що вона не вірила в мою силу, для неї я був слабаком, який не може постояти за себе, не те б, щоб захистити її.

Воно й добре, що я почав ходити до кімнати молитов!

По-перше, Олена була в мережі.

Уявіть!!!

Уявіть моє потрясіння, від того, що вона одразу відповіла, немов довго чекаючи мого звернення. І я ледве зміг стриматися від недолугого питання про те, чому вона не написала мені. Я стримався. Дивувався кожній її відповіді, що миттєво приходила після мого електронного листа.

Я освідчився в коханні до неї.

І це не стало причиною в блокуванні нашої переписки з її боку!

По-друге, Лагерта заручилася зі своїм коханим, про що я дізнався з електронної бази реєстрації. Я спеціально не захотів запам’ятовувати його імені по декільком причинам: визнав її право обирати та не бажав його знати, чи то для того щоб не помститися, чи не вважав за важливе. Факт був в тому, що заручилися нещодавно, аби зробити неможливими заручини зі мною.

Цікаві ці технологів Богів!

Один знав, що я спілкуюся з Оленою. Цікаво, він робив припущення про мою реакцію, коли я взнаю, що одружитися з Лагертою не буде ніяких законних підстав?