Розділ 18. (продовження 5)

- Може ти й маєш рацію, треба переговорити ще. Але й поспішати не треба, може в Одина якась задумка. Треба подумати, де мені, крім Одина, знайти відповідь. Адже вперше він не захотів мені все пояснити, чому він так робить.

Я заснув напрочуд швидко, а планував перед сном, поки не засну, лежачи в ліжку, подумати. Та й міцно спав, у мене не було снів, прокинувшись тільки від того, що мене будили. У мене такого давно не було, щоб я проспав, зазвичай я прокидаюся раніше, лежав у ліжку, приходив до тями після сну. А тут проспав. Але прокинувся одразу, підскочив й одягнувся, не кажучи нічого, вийшов. Таке відчуття, що до того добре відпочив, десь два дні не вибирався з ліжка, було мені тепло. Не можу пояснити, але вперше я не міг би розповісти, мої думки були плутаними, але що робити я знав. Мені якнайшвидше треба знайти знову Василя та поговорити, поки ми не вирушили на завдання. Мені пощастило, він був у замку, і вже кудись йшов, у повному бойовому вбранні.

- Кавминден, мені треба переговорити.

- Так, але я не маю часу.

- Ти що йдеш воювати?

- ?.... - Він дивився на мене здивованими очима. - Чому ти так вирішив?

- Ти кудись поспішаєш у повному бойовому екіпіруванні.

Він розгубився, відчувалося, що підбирає слова, видно від мене, щось приховують.

- Ну це…

- Гаразд, можеш не відповідати, я тебе надовго не затримаю. Мені потрібна твоя допомога, мені треба декого знайти, вони з місцевих, може, навіть у провінції. І головне, щоб про це ніхто не знав. Пошукаєш?

- Пошукати я пошукаю, та тільки як я з тобою зв'яжусь?

- А що є проблеми?

- Так, я їду, й, схоже, надовго, не знаю коли, знову з'явлюся. А повідомити я зможу лише відкрито, особисто передати не зможу. Знаєш, я тобі щось скажу, тільки не кажи, що це я сказав. Тебе Один не залишить одного, ти йому потрібен, тому ти постійно будеш не лише під його наглядом, а й поряд із ним.

Я задумався, мені справді треба було це зробити таємно. Що зробити?

- А що ніякого способу не існує мені таємно передати?

- Ні.

- Кавминдет, та не може такого бути, що немає можливості.

- Ні, але можливість, тобто, але для цього тобі треба буде вибратися з табору, а Один цього тобі не дозволить.

Кавминден, не чекаючи на те мені дав багато інформації, виходить бойові дії ведуться, та не без причини я щодня сюди повертаюся. Цікаво навіщо? Але для цього мені треба було зв'язатися зі своєю людиною.

- Слухай, Кавминдене, я можу виходити до біженців, і мені треба, щоб хоч один із необхідних людей опинився серед біженців. Зачекай, я запишу тобі їхні імена, прізвища, і де вони жили до цього. Маєш на чому записати?

- Давай зайдемо до кімнати.

Там у кімнаті, доки писав я й думав.

- Ось на. І прошу, не зроби їм нічого поганого, пообіцяй, що з них не впаде жодна волосинка.

- Скажи, коли я тебе підводив?

- Скажи, щоб не приховували свого справжнього імені, щоб я їх зміг спокійно знайти. Я гадаю, що ми домовилися!

- Так.

- Тоді удачі тобі!

- Тобі так само!