Розділ 18. (продовження 2)

Чоловіки, рішучіші були, але й серед них були, хто боязко озирався на тих, хто відмовився, погоджуючись присягнути. А жінки, у яких чоловіки вже перейшли, погоджувалися відразу, як і відмовлялися за своїми чоловіками, оскільки доля жінки в ці часи важка.

Складання присяги пройшло банально просто.

Схоже, всі, хто відмовився, сприйняли це несерйозно, вирішивши з'ясувати відносини з тими, хто погодився. Ось тоді я тільки оцінив сили Одина, виходить, валькірії стежили за кожним, влаштувавши їм систематичні удари блискавками для заспокоєння. Вийшло так, що одиниці змирилися з уготованою долею, тільки вони залишили свої житла.

Після повернення на нас чекали Один і Гендуль.

Я, Один, Гендуль, Скьогуль, Гунн, Міст і Хільд зібралися знову в тому самому залі.

- Давайте послухаємо думку Кирила про операцію, - почав Один. - Що ви думаєте, Кирило?

- Я трохи не зрозумів сенсу наших дій, - відповів я. - Що ви хочете почути?

- Ваша думка, що думаєте. Нам головне тут обговорити чесно. Це допоможе багато чого прояснити. Наприклад, ми зрозуміємо, чого ви не зрозуміли. Не бійтеся висловлюватись, ми не збираємося карати.

- Ну, якщо так, то мені трохи не сподобалося, що ми робили.

- Що конкретно.

- По-перше, мене дивують витрати часу, про інше я промовчу, бо мені не відомі поки інші проблеми. Якщо ми так просуватимемося, по одному селу на день, то й життя не вистачить, щоб звільнити Імперію від повстанців, та ще я не впевнений, що ми завтра не повернемося до цього села. Якщо так, то не один день піде на кожне село. Якщо ми так просуватимемося, то повстанці просто переріжуть наших прихильників. Якщо, звичайно, ми цього не поставили за мету. І якщо так, то я не зрозумію, хто обслуговуватиме Легіони, хто вирощуватиме їжу. Повстанці вб'ють наших прихильників, а ми їх прихильників, перетворивши Імперію на безлюдну країну. Особисто мене вчили, що селян і ремісників не залучати до війни, уникаючи їх неприпустимих жертв. Вчили, що треба шукати перемоги над основними силами ворога, потім добиваючи його рештки. Потім використовуючи робочий народ ворога, як матеріальну основу, включати в рівних правах, як своїх, до економіки Імперії.

- Згоден, все правильно. – І, повернувшись до Гендуль. - Гендуль, я бачу ти йому не зовсім правильно описала ситуацію.

- Одину, я йому розповіла, як ти мені казав. Очевидно, речі самозрозумілі для нас, для нього незрозумілі.

- Гаразд, спробую йому пояснити. Кирило розумієш, у нас війна із власним народом. Нині нам доведеться воювати не з організованою армією, а з самим робітником. Як таких організованих бойових загонів немає, є дрібні групки. Якщо ми кинемо свої сили для розгрому на полі битви, то не гарант, що населення нас не приріже в тилу згодом.

- Але ви пересуваєтеся повітрям! – здивувався я.

- Так, повітрям. Але це робить всю нашу війну, на полювання на привидів, змушуючи постійно реагувати в різних куточках Імперії на нове повстання. Постійно наші сили будуть зайняті пересуванням. Саме бажання нормалізувати життя нас змушує так діяти. Ми плануємо поступово відновлювати типовий хід життя на територіях підвладних нам. На війні втрати неминучі. Гаразд, будемо мати надію, що ви Кирило потихеньку зрозумієте наші дії. Твоя думка Скьогуль?

- Одину, багато пішло не так. По-перше, нам треба виробити вже зараз короткий зміст наших законів, які ми повинні донести до тих, хто приймає присягу. Люди не розуміють, що ми пропонуємо, адже вони не знають і старих законів. Але це дрібниця. По-друге, може, ми відмовимося від зборів тих, хто відмовився, нам знадобилося багато зусиль, щоб захистити від них наших прихильників.