Розділ 17. (продовження 5)

Тут на стіні з'явилося зображення, що сильно налякало мене. Я не очікував побачити щось подібне. Там були зображення людей закатованих до смерті. Мені навіть зараз страшно згадати, як обійшлися з ними повстпнці. Хто без голови, хто без кінцівок, у кого знято шкуру, навіть розповідати неприємно.

- Ось так без слідства, без визначення провини, - продовжувала вона, - вони зганяють свої надумані образи на своїх опонентах. Адже серед убитих багато їхніх колег, селян і ремісників, убитих на підставі наговорів. Усіх, кого Ви бачили в таборі Матері, в основному, це біженці від військ півнівців, які шукають захист у Богів. Всі наші зусилля зараз спрямовані на їх захист та їжу, благо літо. Півницьким на місцях пручаються розрізнені залишки Імперського легіону. Деякі легіони об'єдналися з колишніми ворогами, щоби знищити їх. Тому Імперія на півдні частково окупована південними сусідами, захід гномами, схід кочівниками. Лише північ і північний захід імперії в повному контролі півницьких. У нас, частково південь, утримуваний лицарськими орденами, частково місцевим населення, де вас лікували.

- Нам зараз треба якось зменшити приплив біженців, або якось починати зменшувати їхнє прибуття, - все ще продовжувала доповідь Гендуль. - Довіра Одинові й так високо, всі сподіваються на його захист. Але скоро вже ця територія не зможе вмістити всіх охочих. Виходячи з дійсності, півницькі зможуть захопити всю територію. Виходить, відновити старі Легіони ми вже не можемо, легше створити з нових людей. Тому на нараді Одина з нами вирішили створювати нову Імперію заново. Ви виходить перший його солдат. Структуру вирішили створити нову. Зараз ваше завдання, йти в найближче поселення, за нашої підтримці та оголошувати, що ці селища переходять під Вашу імператорську владу. Очистимо територію для біженців, що тікають від них.

- А ми не станемо цим схожим на півницьких? – не стримався я сказати перше, що прийшло в голову та що було моїми сумнівами, а не впевненістю. – Виходить ми почнемо діяти як вони.

- Так, - відповіла вона без збентеження. - Тільки прошу вас не вживати слова півницькі, я розумію, що вони самі так назвалися. Просто у батька неприязнь до цього слова, каже, що в його час воно мало образливий характер до нижчих станів.

- А як же його нове значення – назва народу? Це тільки ви знаєте та я його справжнє значення, та, мабуть, ніхто не здогадується про походження. Тим більше воно відповідає людям, які перебувають у війську повстанців.

- Прошу вибачення, але Один не любить цю назву!

- Зрозумів. Ви не відповіли, чому ви готові вбивати людей без доведеної їхньої провини? - Не вгамовувся я, відчуваючи причетним себе до порушення старого імперського права. - Я не готовий їх винищувати, невинних!

- Я не казала вбивати, - Ви це вигадали, - я сказала очистити.

- Але ж багато хто чинитиме збройний опір, - не вгамовувся я, - ось їх мені доведеться в бою вбивати, адже не я їх, так вони мене.

- А ось це наше завдання. Повірте, вони спокійно підуть. Нам треба показати, що Один справедливий бог, і кожного, хто від нього відмовиться, чекає неминуче вигнання з їхніх земель.

- Як тільки почне світати, ми виступаємо, зайде до вас Скєгуль. На завтра вона прямий начальник.