Розділ 17. (продовження 1)

Він мені вручив товсту книгу, порадив мені її не поспішаючи вивчити, а також зв'язку документів, пояснивши, що це подарунок мені за вірну службу. Повідомив, що зі мною питання ще не вирішене, що Один прийматиме мою долю по ходу справи.

Далі мене чекала особистий обід з Одином.

Весь той час, що ми разом трапезували, він поглядав на свій браслет на руці, наче когось чекав. Вино і їжа виявилися смачними, хоча і до цього були розпещені їжею залишеною Матір'ю.

- Ну що ж, я думаю, що всі присутні розуміють, - якось несподівано сказав Один, до того жартуючи з нами, - що я тут не просто так. Як готові?

- Так.

- От і добре! Кирило ваша черга. Ви згодні?

- Так, я ж давав обіцянку Матері.

- Добре добре. Не ображайтеся, адже це чиста формальність, адже я знаю, дружина казала, що принесли клятву.

Я чомусь подумав, може, й правду мені не здалося, і я любив Олену. Може, видіння мої були інші, які Алла у мене стерла, як видіння.

- Тепер черга ваша Лагерта. Щоб ви не лякалися, я поясню ваші обов'язки.

- …? - Лагерта справді була здивована, що їй теж відводиться якась роль.

- Ви повинні зрозуміти, що ви в новій Імперії я сказав би основна фігура. Ваше завдання важче, ніж у вашого батька та майбутнього чоловіка. Вони беруться за обов'язки, з якими впораються, на їхні плечі не лягає такий тягар відповідальності, як на ваші. Вам належить бути не тільки гарною дружиною і донькою, але й потрібно бути кращою. Особливо бути дружиною Кирила, адже тільки дружина зможе його вислухати та як людина, яка не брала безпосередньої участі в його справах, зможе дати йому зважену відповідь. Вам належить бути мудрішим за чоловіка, і при цьому бути його підтримкою, захищати його спину. Поки не пізно я готовий дати вам можливість відмовитися.

- Георг, я думаю настав час ввести вас у ваші обов'язки. Я вам повертаю ваші землі, тепер південна провінція ваша та ця місцевість, щоправда, її межі мені складно конкретизувати. Спочатку треба визначитися, хто тут згоден прийняти на вірність новому Імператору. А поки що вам треба взяти під управління цей район. За місцевих не турбуйтеся, вони вам постійно надсилатимуть належні вам збори з них.

Георгій захотів, щось сказати, коли я знав, що з цим Богом краще помовчати:

- Але ... - Один показав рукою помовчати.

- Це рішення прийняли місцеві, вони, напевно, одні з перших прийшли до мене та вирішили покаятися. Повністю відмовившись від влади повстанців, вирішили прийняти мої порядки. До речі, ви обоє знаєте того, хто очолював делегацію. Кирило не здогадуєтеся? Адже це ваша заслуга, адже це ви змогли своїм прикладом показати, що погляди повстанців, що зароджують в Імперії, шкідливі місцевим. Адже це ви показали перевагу дисципліни та виконання закону.

Я знизав плечі, показуючи, що не маю жодного уявлення хто це.

Один у лихоліття для Імперії закликав вірні йому роди!

Мені все зрозуміло, я заплющив очі, захотів побути один. Але скажіть, ну чому одне випадкове слово, сказане необдумано, мені так псує життя? Ну, скажіть де другий шанс, де вибір шляху? От і зараз шкодував, що народився шляхтичом, не зустрічав жодної людини, яка б моєму становищу не заздрила, а я заздрила їм. А тепер знову на каторжній службі в Імперії. Іноді в мене проскакувала думка, що мене звинувачують у некомпетентності лише тому, що той, що мене на людях звинувачує, сам планує зайняти моє місце, тільки й робить це для однієї мети, щоб запустити руку в скарбницю, якщо законних методів зайняти моє місце в нього немає. Скільки мені казали, що я не розумію їх, от якби я побув на їхньому місці, то змінив ставлення до них. Скільки разів у житті я займав їхнє місце, ще служачи в дружині, прибирав гній після коней, але я не став краще ставитися до них, до нижчих верств, а тільки гірше. А як їм пояснити, щоб вони змінили ставлення до мене, не ставити ж на моє місце? Я поставив би. Порівняли, та, можливо, зрозуміли.