Розділ 16. (продовження 4)

Сидів за доволі великим столом, напроти Алла сиділа поруч з Лагертою, а з боку Георгій Янголь. Георгій сипав побажаннями та був підроблено радий нашому майбутньому союзу, тільки боявся, щоб я не зробив Лагерту швидко вдовою, адже війна в Імперії. Алла запевнила, що зі мною нічого не станеться, Один не збирається жертвувати мною. Мені було нудно, я не відчував особливого захоплення цієї традиції, та ще й Алла не дозволяла мені пити вино. Вдруге за своє життя я відчував це відчуття – небаченої нудьги, коли нічого не хотілося, окрім зараз померти, оскільки я знав, що у Лагерти є коханий. Розмова якось перейшла на те, як Георг вдячний мені за порятунок, почав збуджено розповідати мені, як він тікав, ховався, боявся. І що Лагерта була молодець, виправдовувала надії батька, була старанна у навчанні, і якби не повсталі, то зайняла його місце. І якби не я, то померли б давно вони зі Лагертою.

Мені здалося, що він бреше, коли я пам’ятаю інше до себе ставлення.

А Лагерта уперто дивила у вікно, немов її не цікавили події в цьому приміщенні. Уперто не міг вловити її погляд, оскільки вона тільки на мить повертала голову в мій бік для того, щоб щось побачити в моїй стороні.

Лагерта розумна дівчина. Але чомусь не сподобалося, що батько видав її таємницю, що вона прихильниця навчання. Якби вона тільки знала, як це прикрашає дівчину, яка тягнеться до знань, я напевно одружився б тільки за одну цю новину з нею. Я признаюся чесно, боявся знову одружитися з порожньою людиною, як Гелібта.

Але Алла чогось наливала вино Лагерті, я навіть спробував їй завадити. На що вона мені відповіла, щоб я заспокоївся, вона знає, що робить.

Я був здивований, схоже, що кожен зі шляхти повинен пройти через неприємний шлюб з некоханою людиною, заради отримання високого соціального статусу. Тільки якщо людина по-справжньому кохає, то йде на жертву, дозволяючи випробувати біль заради коханої людини.

Але Алла дивувалася моєму зляканому обличчю, тому підійшла до мене. Я ошелешено дивився на неї.

- Ти чого такий переляканий?

- Лагерта мене не кохає.

- Та кинь усе гаразд. А щодо вірності, ти хіба проживши не зрозумів, що дослівно слідувати моїм вченням іноді безглуздо!

Не знаю хто кого любив?! Я навіть не помітив, що Лагерта пішла. А Алла стояла поруч, спершись на край мого крісла, весело щебетала. Того вечора я, перебуваючи в приємній дрімоті від нудьги, слухаючи Аллу, не помітив, як заснув у зручному кріслі. Здавалося, що це не заважало розмові Георга і Аллі, що без нашої участі щось вирішували, коли нас з Лагертою об’єднувало повна незацікавленість в шлюбі.

Прокинувся від слів Алли, що вона вирушає до Одіна, а я залишаюся з Лагертою та Георгом.

А на ранок вона уїхала.

Мені чомусь згадалася південна історія про вовків, мені раптом здалося, що увійшов до найголовнішої зграї, де Алла головна вовчиця.

Мені навіть здалося, що й не було ніякої Алла, особливо після дивної розмови з Василем Кавминдет:

- Ваша Світлість, а скільки Вам років?

- 30. А що?

- Я Вам би дав лише 20. Тепер зрозуміло, звідки такі погляди на життя, я здивувався, як такий молодий має такий досвід. Я спочатку думав, що мені здалося при першій зустрічі, що Ви були старшим.

- Що Ви серйозно, що я виглядаю на 20?

- Так, Ви самі подивіться.

Сидів за доволі великим столом, напроти Алла сиділа поруч з Лагертою, а з боку Георгій Янголь. Георгій сипав побажаннями та був підроблено радий нашому майбутньому союзу, тільки боявся, щоб я не зробив Лагерту швидко вдовою, адже війна в Імперії. Алла запевнила, що зі мною нічого не станеться, Один не збирається жертвувати мною. Мені було нудно, я не відчував особливого захоплення цієї традиції, та ще й Алла не дозволяла мені пити вино. Вдруге за своє життя я відчував це відчуття – небаченої нудьги, коли нічого не хотілося, окрім зараз померти, оскільки я знав, що у Лагерти є коханий. Розмова якось перейшла на те, як Георг вдячний мені за порятунок, почав збуджено розповідати мені, як він тікав, ховався, боявся. І що Лагерта була молодець, виправдовувала надії батька, була старанна у навчанні, і якби не повсталі, то зайняла його місце. І якби не я, то померли б давно вони зі Лагертою.

Мені здалося, що він бреше, коли я пам’ятаю інше до себе ставлення.

А Лагерта уперто дивила у вікно, немов її не цікавили події в цьому приміщенні. Уперто не міг вловити її погляд, оскільки вона тільки на мить повертала голову в мій бік для того, щоб щось побачити в моїй стороні.

Лагерта розумна дівчина. Але чомусь не сподобалося, що батько видав її таємницю, що вона прихильниця навчання. Якби вона тільки знала, як це прикрашає дівчину, яка тягнеться до знань, я напевно одружився б тільки за одну цю новину з нею. Я признаюся чесно, боявся знову одружитися з порожньою людиною, як Гелібта.

Але Алла чогось наливала вино Лагерті, я навіть спробував їй завадити. На що вона мені відповіла, щоб я заспокоївся, вона знає, що робить.

Я був здивований, схоже, що кожен зі шляхти повинен пройти через неприємний шлюб з некоханою людиною, заради отримання високого соціального статусу. Тільки якщо людина по-справжньому кохає, то йде на жертву, дозволяючи випробувати біль заради коханої людини.

Але Алла дивувалася моєму зляканому обличчю, тому підійшла до мене. Я ошелешено дивився на неї.

- Ти чого такий переляканий?

- Лагерта мене не кохає.

- Та кинь усе гаразд. А щодо вірності, ти хіба проживши не зрозумів, що дослівно слідувати моїм вченням іноді безглуздо!

Не знаю хто кого любив?! Я навіть не помітив, що Лагерта пішла. А Алла стояла поруч, спершись на край мого крісла, весело щебетала. Того вечора я, перебуваючи в приємній дрімоті від нудьги, слухаючи Аллу, не помітив, як заснув у зручному кріслі. Здавалося, що це не заважало розмові Георга і Аллі, що без нашої участі щось вирішували, коли нас з Лагертою об’єднувало повна незацікавленість в шлюбі.