Розділ 16.

Я знаю, що сьогодні відчувала мати, оскільки я довго не виходив з кімнати для молитов. Тільки можу уявити наскільки це було страшно бути серед страховиськ Одина. Але вона бачила та знала, що вони дружні до мене, та й я пішов спати та відпочивати, нехай думає, що я сплю, і сама спить.

Але я спілкувався з Одином. Не знаю причин його сьогоднішньої прихильності, але я зміг особисто спілкуватися по дистанційному зв’язку. І це спілкування мені сподобалося!

Як же я заморився комплексувати, прислухатися до думки інших, а тут все сказав, що мені цікаво!

Можете підрахувати – я сповідався довго!

По закінченню він сказав повертатися до табору Богині Матери. Це рішення було мені неприємним, і я думав, що йому доніс, що хочу щоб мене не змушували багато робити, не за мій рахунок щось в цій місцевості домагатися, щоб обмін був рівним – я давав і за це отримував. Я вже перехотів бути Імператором, не хотів мати багато земель, коштів – бажав мати радість від життя, і вже розумів, що для цього не треба мати багато!

Але він наполіг!

А я не заходів заперечувати тій людині, що спромоглася все те вислухати, що є для мене важливим, а іншим нудним!

Якось спокійно дісталися – може тому, що я заспокоївся, чи вибрав життя поза багатсвом, але в комфорті та насолоді.

Останні промені сонця потрапляли у храм, добре висвітлюючи Лагерту. Вона в цих променях сонця здавалася світиться, не знаю, чим я захоплювався, але вигляд був божественним. Ця туга маленька попка, стрункі ніжки та пряме світлорусе волосся, вказувало, що в цьому житті Лагерта не зловживала їжею. Чомусь постійно знаходилися нові деталі, які мене підкуповували у Лагерті. У мене знову прокинулося бажання захистити її, таку маленьку та тендітну, ту, що знає, що таке їсти не надміру. Не знаю до чого тут Гелібта, але насамперед захотілося захистити від неї, яка з'їдала за один присід стільки, скільки Лагерта за день.

Мені здавалося, що служба у вівтаря буде вічною, як я тільки зміг дочекатися її закінчення?! Вночі я спав на ліжку, що стояло в храмі, сном яким сплять дуже зморені люди, без снів. Тоді я й роздивився на правій руці татуювання золотом, мені навіть здавалося, що золоте зображення меча світилося.

Увечері я миттєво заснув, голова, наче розколювалася, так хворіла. Тіло моє налилося теплом, і я заснув. Нехай там як, але я цей момент постарався запам'ятати надовго, ніколи мені так не було приємно, після служби залишитися у спокою.

Але перед сном відбулася дивна розмова з Богинею Матір’ю, чи Аллою, як вона просила звати.

- А розчервонівся! знай, нам жінкам приємно, коли нас кохають. Ось дивись і думай, не погодишся одружитися на Лагерті й вже ніколи не зможеш дістатися до неї. Щоб у твоїй голові прояснилося, вийшла та нісенітниця, що жінки не хочуть кохати чоловіків, вони не менше цього хочуть. Ти бачив, як зніяковіла Лагерта, тобі тільки залишається бути наполегливішим і просити її за тебе вийти заміж. Ти кохаєш її?

- То я її тільки кохаю.

- Ну, ти й дурник! Ти що так і не зрозумів, що я спитала?

- Кохаю, - і опустив очі від сорому.

- Щоб кохати Лагерту, запропонуй їй вийти за тебе заміж. Тим більше, що ти став найбажаніший нареченим.

- А якщо вона не захоче?